Генеральне несприйняття світом російської агресії на Україну проявилося у відношенні міністрів закордонних справ країн двадцятки найрозвинутіших країн світу під час саміту в Індонезії. Вони відмовилися від спільного фотографування та більшість з них не прийшла на спільну вечерю у знак незгоди присутності міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Не можна сказати, що Лавров був повністю усамітненим. Він провів зустрічі з главами МЗС країн БРІКС, де Китай досить міцно тримається російської сторони, хоча і говорить про необхідність закінчення конфлікту в Україні.
Читайте також: Москва не змінила свою хижу поведінку за сотні років: як має реагувати світ
Пекін вперто не бажає говорити, що це неспровокована війна проти України, яку розпочала Росія. Усе залишається на рівні тез якогось конфлікту, де незрозуміло хто на кого напав, але все треба завершити дипломатичним шляхом. В принципі це позиція підтримки політики Володимира Путіна, який перед початком війни побував у Китаї для зміцнення двосторонньої співпраці, де заручився підтримкою в майбутній війні, яку планував почати в Україні.
На цій зустрічі Китай міг би звернути увагу російського президента, щоб той утримався від кроків, які знищують усю діючу систему міжнародних відносин, встановлених після закінчення Другої світової війни, але виглядає, що Пекін не дуже турбує ситуація, яку створила Росія своїм актом агресії. При цьому Китай є країною-гарантом територіальної цілісності України відповідно до Будапештського меморандуму. Нагадаю, що Україна тоді відріклася від третього в світі ядерного потенціалу, який був у десять раз більшим, ніж тоді мав Китай як держава- член ядерного клубу. Пекін, як і Росія, США, Великобританія та Франція прийняв із схвальністю таку позицію Києва і поставив свій підпис під документом про гарантії територіальної цілісності України.
Але в ситуації, коли одна країна-гарант української територіальної цілісності у 2014 р. нападає на незалежну державу фундатора ООН з міжнародно визнаними кордонами, коли говоримо про Крим, і ніхто у Вашингтоні, Брюсселі, Лондоні та Парижі рішуче не поставив питання про воєнну підтримку України, то чому б зараз у 2022 р. Китай вимагав би виведення російської армії з української території.
Тільки заклики до дипломатичних переговорів, що пропонує і Москва, коли вже окупувала великі українські простори та має аргументи для торгівлі виключно чужим територіальним ресурсом. Знову таки, тільки Китай міг би послухатися Володимир Путін, якби Пекін засудив російську агресію. Але цього, на жаль, немає. Так Китай вимагає якихось дипломатичних переговорів, купує дешево російську нафту і не проти ослаблення Росії, яка увійшла у клінч на західному напрямку та дивиться чи не використати російський прецедент щодо повного знищення діючого міжнародного права, коли виходить, що багато речей можливо вирішувати за рахунок погроз та грубої сили. Китай у цьому сенсі один з найсильніших гравців, але падіння нашої планети у прірву постійних війн і насилля може призвести до Третьої світової війни, де не буде переможців та переможених, а можливе знищення людської цивілізації.
Читайте також: Технологія людожера: як та навіщо Росія робить ворогами будь-який народ
Усе розпочала Москва, і все можна зупинити, дисциплінувавши Кремль. Але Китай не поспішає діяти. Наступає ослаблення Москви, яка усім виставляє рахунки щодо необхідності свого історичного розширення, забувши, що свого часу вкрала у Китаю величезні простори Далекого Сходу та півдня Східного Сибіру. Там зараз практично нема російських військ, які усі надіслані на фронти України. Тільки російські стратегічні озброєння на всяк випадок направлені на Китай, що не дають Пекіну привід повернути назад свої історичні території. Головним чином, це ракети з ядерними боєголовками, що були переміщені з України до Росії в середині 90-х років минулого століття, коли було підписано Будапештський меморандум.
Кремль завжди знав про слабкість свого кордону на Далекому Сході і один час досить насторожено відносився до Китаю. Але Москва зрозуміла, що не може жодним чином збільшувати свій вплив на Далекому Сході, тож увійшла у небезпечний розворот здобуття чужих територій на західному напрямку. Тут нема жодних конфліктів з Пекіном і можна отримувати від нього сталу підтримку у боротьбі з впливом західного світу.
Якщо Україна пішла шляхом міцного пов’язування з західними інституціями, то це для Пекіну не найкращий варіант, то ж і не буде він впливати на московську агресивну політику. Криваві події в Україні ослаблюють Росію і частково Захід. Ця війна повністю суперечить міжнародному праву, тож її підтримка значила б відкрите заохочення агресора. А так, мінімальний осуд політики Росії, заробляння величезних коштів на російських труднощах, що гарантує ріст китайської економіки.
Зараз усі втрачають. Найбільше Україна, Росія середнє, але вона має надію усе компенсувати територіальними захопленнями українських просторів, менше втрачає колективний Захід, при цьому Китай в плюсах. Тільки ще до кінця не відомо, чи збирається Пекін конвертувати ці економічні плюси в якийсь новий військовий похід. Але це вже стане відомим невдовзі.
Читайте також: Світ має виправити помилку, яку зробив 30 років тому, роззброївши Україну
