Ситуація на Донбасі у зоні проведення наступальної оперативно-тактичної операції російських військ продовжує залишатися напруженою. Противник практично по всій лінії фронту в цій операційній зоні має масований вогневий вплив на наші війська з метою нанесення ним вогневої поразки. А також проводить активні наступальні та штурмові дії на цілій низці ділянок з метою прориву системи оборони ЗСУ, оточення та розгрому тактичної групи Сил оборони України, що обороняється в районі Сєверодонецьк - Лисичанськ.
Читайте також: ЗСУ зупинили ворога на Донбасі та відійшли на зручні позиції: ситуація на фронті
Зокрема...
На Бахмутському напрямку передові підрозділи противника, після масованої артпідготовки та авіаційного удару, спробували прорватися між Вікторівкою та Василівкою у напрямку на Липове – Нирки з метою обходу позицій ЗСУ у Білогорівки з лівого флангу та виходу на дорогу Бахмут – Лисичанськ у районі Берестового. У ході запеклого бою, який тривав кілька годин, передовим підрозділам супротивника було завдано вогневої поразки відповідними силами та засобами оборонців. Після чого передові підрозділи противника, зазнавши втрат, були змушені відійти до вихідного рубежу.
Однак, після нетривалого перегрупування та зміни ділянки атаки, противник знову спробував прорватися зі своїх передових позицій, цього разу на південний захід від Комишувахи на північ, атакуючи позиції наших військ від Олександропілля прямо на саму Комишуваху. У ході атаки, дії передових підрозділів супротивника активно підтримувалися мінометним вогнем і повітряними ударами його армійської авіації. Незважаючи на це, атакуючі підрозділи супротивника, зазнавши значних втрат ще під час свого розгортання в бойові порядки, були змушені зупинитися та зав'язати ближній вогневий бій із передовими підрозділами Сил оборони України, після чого під прикриттям артилерійського вогню відійшли до вихідного рубежу.
У свою чергу, підрозділи цього ж угруповання, що діють у районі Володимирівка - Трипілля, спробували атакувати позиції підрозділів ЗСУ на південний схід від селища Яківлівка, з метою "завершення прориву" оборони ЗСУ в районі дороги Бахмут - Лисичанськ. Але значного успіху противнику на цій ділянці досягти так і не вдалося. Просунувшись трохи на північний захід, супротивник лише скоротив відстань між своїми передовими позиціями та власне дорогою, з 5-6 км до 2.5-3 км. Що, у свою чергу, дозволяє йому на сьогоднішній момент тримати практично під безперервним обстрілом, причому з досить широкого спектру засобів ураження, значну ділянку дороги Бахмут – Лисичанськ, зокрема – між Соледаром та Білогорівкою.
Таким чином, протягом дня, не дивлячись на відновлення попаснянського угруповання противника активних наступальних дій у північному та північно-західному напрямках, суттєвого успіху, навіть у тактичному відношенні, командуванню військ противника в цій зоні досягти не вдалося.
Однак, на "зустрічному" напрямку (мається на увазі так зване "північне" угруповання), противник все ж таки досяг певних результатів.
Протягом крайніх 3-4-х днів, було очевидним, що командування військ противника (зокрема - Ізюмської та власне "північної") сконцентрували свої головні зусилля на своїх же суміжних флангах. Так, йдеться про район Святогірськ - Лиман і практично весь район між Слов'янськом і Сіверським Дінцем, який лежить на північний схід і на схід від самого міста Слов'янська.
Можна довго і завзято сперечатися на тему, навіщо і чому російське командування раптово, після погрому біля переправи поблизу Білогорівки змінило напрямок головного удару "північного" угруповання на протилежний фланг. Але це таки відбулося...
І ось чому...
Подальший наступ ЗА річку, причому навіть просто у форматі наведення переправи та захоплення якого-небудь плацдарму на її правому березі, вимагає від військ противника дотримання цілого ряду умов. Я не буду, зараз про них довго і нудно поширюватися, лише зауважу у зв'язку тільки те, що не варто, навіть заради виграшу часу та відстані, наводити переправу практично на фланзі позицій основних сил противника, тим більше в радіусі ефективної дії його артилерії... Це, як правило, досить погано закінчується...
Так і сталося, причому кілька разів у Серебрянки і неодноразово біля Білогорівки.
Читайте також: Горнило війни: з "маленької радянської армії" ЗСУ мають перетворитися на справжнє військо
Лише після цього, командування "північного" угруповання здогадалося, що доки українські підрозділи контролюють Лиман і ряд селищ за дорогою Т-0513 біля Ямполя, то переправляться через річку аж до Дронівки - просто нереально...
Власне тому противник розпочав активні наступальні та штурмові дії в районі Ставки – Дробишеве у напрямку на Лиман, а також від Ямполя на Озерне та Діброву. Противник явно прагнув притиснути до річки і розгромити Лиманську групу ЗСУ, щоб спокійно підтягувати, наприклад до Закитного або Дронівки, всі необхідні йому для кидка до Сіверська сили та засоби, включаючи понтони, буксирні катери та тягачі-амфібії.
А противник розпочав фактично одночасну атаку на Лиман як з боку Дробишево, так і з боку північно-західних околиць Ямполя. Крім того, ще одна група рушила безпосередньо від Зарічного на Ліман.
Що показово, противник дуже і дуже активно застосовував тут артилерію (наприклад, тактична група 400-го сап 90-й тд, 5 (п'ять) разів завдала масованого вогневого нальоту за позиціями ЗСУ в південно-західній частині Лимана). Крім неї тут досить активно працювали - вогневий взвод ТОС-1А "Сонцепек" (2 одиниці) + 2 взводи танків (всього до 6 машин), 2 габтр (11 гармат), габтр на СО БМ типу 2С7 "Півонія" (4 знаряддя), вогневий взвод РСЗВ типу "Ураган" (2 установки). До всього іншого + армійська авіація...
В результаті довгих і запеклих боїв, як безпосередньо на підступах до міста, так і в ньому самому, противнику вдалося спочатку вклинитися, а потім і закріпиться у східній та північній околицях Лиману. Практично цілий день у місті йшли важкі і завзяті бої з противником, що вклинився, які закінчилися лише до вечора, безрезультатно, як для ЗСУ, так і для противника... Станом на 21.00 25 травня супротивник не зміг просунутися в глиб позицій ЗСУ, але й українські підрозділи не змогли вибити супротивника з меж міста, він продовжує займати кілька кварталів у східній та північній частинах міста та цілу низку прилеглих вулиць.
У зв'язку з наступальною оперативно-тактичною операцією противника в даній операційній зоні так само слід відзначити ще ряд боїв і зіткнень.
Так у районі Сєверодонецька противник спробував з боку Боровеньків, а також у районі Борівське прорватися до околиць Сєверодонецька. В обох випадках – невдало. Показово, що одночасно з цим, діючи вздовж правого берега Сіверського Дінця у напрямку Нижнє – Устинівка – Біла гора противник так само намагався просунутися у напрямку південних околиць Лисичанська. І з таким самим результатом...
Щодо Ізюмського угруповання, що потрапило під згубний вплив головного замполіта ЗС РФ (нагадаємо, що угрупуванням військ противника під назвою "Ізюм" командує Герой Росії, генерал-полковник Геннадій Жидко, його штатна посада - заступник міністра оборони Російської Федерації - начальник головного військово-політичного управління Збройних Сил Російської Федерації), то вона, після дуже бадьорого початку, знову впала в летаргічне перегрупування, що перемежується спалахами активності на окремих ділянках і регулярним масованим обстрілом наших передових позицій під Слов'янськом.
Зокрема, після того, як противнику вдалося таки навести переправу біля Яремівки, а також зосередити у Довгенького та Сухої Кам'янки ще як мінімум одну БТГр, він знову спробував "позначити своє бажання" зайняти Богородичне та Краснопілля... І знову, напоровся на цілу серію "розслаблюючих" вогневих нальотів української арти. Внаслідок чого був змушений повернутися ЗА ліс у Пасіки та Яремівку...
Загалом, гостре бажання - взяти Богородичне, Краснопілля і за ними Хрестище поки що так і залишаються предметом вологих мрій угруповання військ противника, яке веде головкомісар всього російського війська.
Читайте також: Ворог не вчинив стратегічного перелому: попереду ЗСУ великий контрнаступ
