У цьому контексті часто згадую японського економіста Кімінорі Мацуяма, професора Північно-Західного університету.
Мацуяма став відомий в економічній науці завдяки ефекту "свого імені" - "ефекту/моделі Мацуями".
Під ним розуміють різноспрямований вплив сільського господарства на розвиток національної економіки загалом та промисловості зокрема.
Розвиток сільського господарства може бути як умовою подальшого зростання промисловості, так і причиною деіндустріалізації.
Від чого залежить реалізація позитивного чи негативного сценарію?
Позитивний вплив розвитку сільського господарства на економіку та промисловість спостерігається лише для великих чи закритих економік.
Негативний вплив (деіндустріалізація) аграрного сектора спостерігається для відкритих, малих економік.
У цьому випадку зростання аграрного сектора призводить до падіння промислового виробництва, деіндустріалізації та уповільнення економічного зростання в цілому.
Що це означає?
Якщо економіка мала і відкрита, всі доходи від аграрного сектора будуть йти або у імпорт, або у відтік капіталу.
Місцева промисловість у таких умовах приречена.
Які є варіанти?
Економіка має бути великою – щоб внутрішнього ринку вистачило і для імпорту, і для розвитку національної промисловості.
Цей феномен стався в США в 19-му столітті, коли аграрно-сировинна економіка у вигляді експорту бавовни на Півдні дуже швидко трансформувалася у промисловий розвиток Півночі.
Або треба "закрити" економіку.
Термін закрита економіка може ввести в оману.
Це не про "залізну завісу" в стилі КНДР.
Ідеться про захист внутрішнього ринку. У цьому плані відносно закритими економіками є Японія, Південна Корея, Туреччина, тобто країни, які зуміли забезпечити перетікання капіталу з аграрного сектору в промисловий.
Для цього застосовуються такі методи як імпортні мита, квоти, технічні умови, сертифікації товарів і т.д.
Україна найближчим часом не зможе стати "великою економікою" (ВВП понад $1 трлн).
Натомість вона може за прикладом згаданих країн - стати умовно закритою.
Тобто забезпечити перетікання внутрішнього капіталу з аграрного сектору в промисловий.
Що буде, якщо цього не зробити?
Наслідки можна визначити досить чітко:
1. Повна деіндустріалізація, зокрема й у секторі ВПК.
2. Втрата технологічних навичок та компетенцій.
3. Деградація освіти.
4. Ліквідація науки.
5. Криза мегаполісів.
6. Міграція населення до зарубіжних країн.
7. Деградація базової інфраструктури, яка не пов'язана з експортом аграрної сировини.
8. Скорочення енергетики.
9. Заморожування рентної, сировинної моделі економіки.
10. Формування рентоорієнтованих політичних еліт та їх клієнтели.
У результаті рентна корупційна сировинна країна із засиллям великого аграрного капіталу, тобто вічна корупція.
Вимивання підприємництва та середнього класу.
У фіналі – перехід кризи на сектор послуг.
Це дуже важливо для розуміння майбутніх векторів розвитку країни.
