Напередодні міжнародного саміту у Швейцарії російський диктатор оприлюднив власні «умови» початку переговорів з Україною щодо миру. Розглядати їх серйозно не варто, адже, фактично, ми маємо справу з черговим російським ультиматумом. Але питання про те, чого саме зараз він почав про це говорити і у такій тональності залишається актуальним.
Зрозуміло, що путін прагнув зірвати мирний саміт, вкидаючи альтернативні «мирні плани», аби показати, що можуть бути і інші шляхи завершення війни, а не лише український мирний план президента В. Зеленського. Водночас, реакція на ультиматуми путіна у світі не виглядала такою, що його ініціативи хтось сприйняв серйозно і що він реально вплинув на настрої якихось країн.
Водночас, очевидно, що насправді путін хоче переговорів, заморозки війни і «передишки». Для цього знову дістав із шухляди ядерний шантаж, знову погрожує всьому світу, розпочав «піар-наступ» російської армії на Харківщині, що не мав військових наслідків, але повинен був показати спроможність росіян відкривати «нові фронти».
Цікаво, що на цьому тлі російська пропаганда стабільно відпрацьовує тезу про те, що «час грає на користь росії», і що їхня сила лише зростає. Водночас, реальні дії росіян показують, що вони дуже хочуть заморозки, але, звісно, на своїх умовах, для чого намагаються максимально задрати ставки і висунути найбільш ультимативні умови, щоб потім можна було гратися у поступки та «компроміси».
Що впливає на російські позиції. Наприклад, останній тиждень виявився тижнем інтенсивних «бавовн» від СБУ на росії. До чотирьох палаючих нафтобаз приєднались три підбиті НПЗ та полігон по запуску «Шахедів». Спочатку «бавовна» завітала на полігон 167-го навчального центру у Єйську, де розташований склад іранських дронів та проживають в казармах їхні оператори. На полігоні зафіксовано серію вибухів з подальшою детонацією. Згодом дрони СБУ спільно з силами безпілотних систем ЗСУ уразили три НПЗ: Афіпський, Ільський, Краснодарський.
Це все – не поодинокі приклади. СБУ давно і системно нищить нафтогазові потужності ворога. Це суттєво впливає на бюджет росіян. «Дронові санкції» виявилися найбільш ефективними для впливу на російську економіку та доходи.
При цьому, дрони залітають все далі і далі від україно-російського кордону, зростає кількість і номенклатура відповідних засобів. «Українська рука» дотягується уже до Уралу. І це, очевидно, ще не межа. До осені ситуація буде змінюватися лише у напрямку посилення та підвищення ефективності ударів по російським ключовим об’єктам.
Дрони виявилися дуже ефективним засобом тиску на російську сировинну економіку, яка, фактично, зводиться до добування і переробки вуглеводнів. Це означає наявність великих та дуже вибухонебезпечних цілей, розкиданих по великій території російської держави. «Прикрити» це все засобами ППО неможливо. Тим більше, що останні дуже потрібні на окупованих українських територіях. Наприклад, у Криму, де усі ці с300 та с400 регулярно винищуються українськими збройними силами.
Тому вразливість російської економіки для ударів з території України буде лише зростати. А вразливість економіки – це нестача засобів для ведення війни. Росіяни це прекрасно розуміють, тому прагнуть «заморозити» війну, щоб мати змогу спокійно качати та переробляти нафту, відновлювати за ці гроші армію, та готуватися до нової навали на Україну.
Водночас, це означає, що теза про те, що «час грає на боці росії» не зовсім відповідає дійсності. У росіян своє значні проблеми, і, як би вони не намагалися їх приховати, але вони не уникнуть ока уважного спостерігача.
