Брюссель розпочав масштабну внутрішню реформу, пропонуючи кандидатам членство із жорсткими запобіжниками. Про це пише Антон Кучухідзе, співзасновник аналітичного центру «Об’єднана Україна», політолог-міжнародник, у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Шостого жовтня Європейська комісія представила в Страсбурзі пакет документів про підготовку Союзу до наступного розширення, і головна новина стосується не термінів, а прав майбутніх членів. Комісія пропонує закласти в майбутні договори про вступ посилені запобіжники проти відкату від зобов'язань, узятих на переговорах, із новим інституційним механізмом поверх наявних галузевих.
У найсерйозніших випадках ідеться про призупинення права голосу в Раді. Україна є однією з держав, яких ця модель стосуватиметься безпосередньо. Питання вже полягає й у тому, до якого саме Союзу вона вступатиме. Відповідь на нього формується в документах, які ухвалюють уже цього місяця.
Нові члени ризикують втратити голос у Раді на півтора десятиліття
Конструкція виглядає так. Рішення про призупинення ухвалюватиметься кваліфікованою більшістю, а не одностайно, і діятиме обмежений час, причому за даними Reuters ідеться про період до п'ятнадцяти років після вступу. Паралельно передбачені перехідні обмеження у вільному русі працівників і послуг, сільському господарстві, чутливих товарах, доступі до фінансування та участі в спільних системах.
Окремо новий член на певний період може взяти зобов'язання не блокувати майбутні розширення через двосторонні суперечки. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос називає цей набір страховим полісом і хоче, щоб першим його отримав договір Чорногорії. За її логікою держава, яка дотримується правил, цих запобіжників навіть не помітить. Такий аргумент розрахований насамперед на столиці, що бояться повторення досвіду останнього десятиліття.
Логіка Брюсселя спирається на власний невдалий досвід. Чинна стаття 7 Договору про Європейський Союз дозволяє позбавляти державу права голосу за порушення верховенства права, проте вимагає одностайності, і саме тому вона жодного разу не спрацювала проти Угорщини чи Польщі. Нова схема обходить цю пастку через кваліфіковану більшість і прив'язує санкцію до конкретних зобов'язань договору про вступ.
Кос прямо каже, що хоче зробити простішим скорочення фінансування та обмеження права голосу, визнаючи при цьому дилему застосування різних правил до старих і нових членів. Фундаментальної різниці між категоріями членів вона не вбачає, посилаючись на те, що відповідні процедури існують і зараз.
Причина змін лежить усередині самого Союзу
Другий драйвер цих змін ще важливіший. Кожен крок у процесі вступу нині потребує одностайної згоди всіх членів, через що Будапешт самотужки гальмує просування України. Розширення змусило Союз шукати способи ухвалювати рішення без одностайності, чого він не міг зробити роками внутрішніх дискусій. Запобіжники для нових членів водночас є інструментом продажу розширення тим столицям, які бояться повторення угорського сценарію з новими учасниками.
Перебудова Союзу відбувається саме через підготовку до прийому України, Молдови, Чорногорії та Албанії. Розширення стало тим зовнішнім тиском, якого бракувало для внутрішньої реформи. Без перспективи прийому нових держав питання одностайності залишалося б невирішеним ще багато років.
Для України пакет містить і окремі галузеві рішення. Комісія пропонує спеціальні домовленості щодо українського аграрного сектору, зокрема обмеження фінансової підтримки для великого за європейськими мірками сільського господарства, що є прямою відповіддю на побоювання французьких і польських фермерів. Водночас кандидатам обіцяють більше вигод ще до вступу, тобто поетапну інтеграцію та ранній доступ до окремих політик Союзу.
Оцінки та орієнтовні дорожні карти для Чорногорії, Албанії, Молдови й України мають з'явитися двадцять восьмого жовтня. Це буде перший документ, у якому абстрактна модель перетвориться на конкретні строки для Києва. До того ж поетапна інтеграція дозволяє отримувати частину вигод членства ще до формального вступу, що знижує політичну ціну затримки.
Для Києва предметом переговорів стає не лише дата
Баланс для Києва виходить неоднозначним. Відмова від одностайності на окремих етапах прибирає головну перешкоду, якою користується Угорщина, і це безпосередньо прискорює український шлях. Платою стає перспектива кількох років членства, у яких Україна матиме слабші важелі впливу всередині Союзу та обмежений доступ до аграрних коштів. Якщо запобіжники діятимуть до п'ятнадцяти років, ідеться про весь перший електоральний цикл повноцінного членства. Саме в ці роки формуватиметься багаторічний бюджет Союзу й розподіл аграрних коштів.
Звідси випливає зміна порядку денного для української дипломатії. Переговори тепер мають стосуватися не лише дати вступу, а й формулювань самих запобіжників, переліку підстав для їхнього застосування, тривалості перехідних періодів і порядку їхнього скасування.
Чим точніше прописані критерії, тим менше простору для політичного використання механізму проти Києва в майбутніх суперечках. Україна вступатиме до Союзу з іншими правилами, ніж ті, за якими входили Польща чи Румунія, і зміст цих правил пишеться просто зараз. Брати участь у їхньому написанні вигідніше, ніж приймати готовий текст на фінальному етапі. Чорногорський договір стане шаблоном, тож стежити за ним Києву варто уважніше, ніж за власним розкладом переговорів. Прецедент, закладений у ньому, діятиме й через десять років.
