Що Україна сьогодні може запропонувати НАТО в плані сучасного досвіду ведення війни та відстоювання демократичних цінностей, і чи може її приєднання стати каталізатором нового імпульсу для атлантизму? Про це розмірковує Петро Олещук, експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Атлантизм історично асоціюється з ідеєю єдності та співпраці між країнами трансатлантичного простору, що сформувалася на базі спільних ідей безпеки, демократії та економічного розвитку.
Сам термін «атлантизм» походить від ідеологічної бази, яка лежить в основі створення Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Цей альянс був створений як відповідь на загрози, що виникали під час «холодної війни», і його основною метою стало забезпечення колективної оборони та стабільності у світі.
Основні принципи, які об’єднують країни-члени НАТО, – це демократія, верховенство права, свобода слова, ринкова економіка та взаємна підтримка у разі зовнішніх загроз. Атлантизм, як ідеологія, виступає гарантом цих цінностей, забезпечуючи не лише військову, а й політичну, економічну та культурну єдність Заходу.
Проте в сучасному світі атлантизм опинився під загрозою. Однією з причин цієї кризи стала політика адміністрації Дональда Трампа, яка поставила під сумнів традиційні підходи до безпеки в НАТО. Трамп часто критикував альянс за те, що країни-члени не роблять достатньо для фінансування колективної оборони, і наполягав на перегляді фінансових зобов’язань, що викликало суперечності між членами організації.
Його риторика та дії створили атмосферу невизначеності, послабили віру в силу колективної оборони та підірвали ідеологічний фундамент атлантизму. Водночас, внутрішні політичні розбіжності серед західних партнерів, економічна нестабільність та зростання популістських настроїв посилюють кризи, змушуючи задуматися, чи зможе атлантизм адаптуватися до нових геополітичних викликів.
Україна завжди прагнула інтеграції до європейського безпекового простору, і членство в НАТО для неї є не лише стратегічним, але й практичним кроком з точки зору забезпечення власної безпеки. З моменту початку збройного конфлікту з Росією українська держава стала живим прикладом незламності та відданості демократичним цінностям.
Захищаючи свою незалежність, Україна демонструє, що її суспільство спроможне мобілізуватися для захисту свободи та прав людини. Такий приклад має надзвичайне значення для всієї європейської спільноти, адже він підтверджує важливість колективної оборони та спільних зусиль у боротьбі проти агресії та авторитаризму.
Важливо також згадати ідею Президента України, за якою українські війська могли б стати своєрідним «замінником» американських сил у Європі, що дозволило б розвантажити традиційні війська США та зміцнити обороноздатність континенту. Ця пропозиція викликає неабиякий інтерес серед західних партнерів, адже вона підкреслює потенціал України у забезпеченні стабільності всього регіону.
Традиційно НАТО відстоювало принципи, які стали орієнтирами для всіх демократичних країн: це демократія, свобода, верховенство права, повага до прав людини та принцип колективної оборони. У війні проти російської агресії Україна демонструє, що ці цінності не є порожніми словами.
Незважаючи на великі втрати та численні виклики, українці відстоюють свою свободу, захищають демократію та стають символом опору тоталітаризму. Їхня боротьба надихає не лише сусідні країни, а й усю європейську спільноту, яка бачить у ній джерело сили та віри у майбутнє. Україна стала своєрідним форпостом західних цінностей у регіоні, демонструючи, що відданість принципам демократії та верховенству права може бути надзвичайно ефективною зброєю проти агресора.
Отже, що Україна може дати атлантизму?
- Сучасний бойовий досвід. Україна здобула унікальний досвід ведення сучасних бойових дій проти гібридних загроз та традиційної агресії. Це дозволяє запропонувати нові підходи до навчання та організації колективної оборони.
- Інноваційні технології та тактики. Впровадження новітніх оборонних технологій і модернізація військових стратегій можуть бути перенесені до практики НАТО, що сприятиме підвищенню обороноздатності альянсу.
- Стратегічна альтернатива та «розвантаження» американських сил. Ідея заміщення частини американських військ українськими може зменшити навантаження на традиційних союзників і зміцнити оборонну позицію Європи.
- Наповнення атлантизму новим та «живим» змістом. Україна не лише бореться за свою незалежність, а й закладає основи для нового підходу до захисту західних цінностей, що може стати каталізатором відродження атлантизму загалом.
Найголовнішим є те, що у момент, коли традиційні «західні» інститути втрачають значну частину привабливості навіть у тих країнах, де вони зародилися, в Україні вони продовжують залишатися значущими для більшості громадян. І НАТО належить до їхнього числа. Україна містить у собі потенціал життєдайного імпульсу, який міг би відродити інститути колективної безпеки, які уже давно перебувають у кризі. І це шанс як для України, так і для самого НАТО. І розкидатися такими шансами не лише шкідливо, але і просто небезпечно.
