За дві доби, 24–25 червня 2026 року, українські далекобійні засоби дістали до глибокого тилу: спершу – Оренбурзький газопереробний і єдиний у росії гелієвий завод, а наступного ранку – два нафтопереробні заводи в Уфі. Це не разові «пожежі», а ланка системної кампанії, яка вже обернулася найгострішою за два десятиліття паливною кризою в росії. Ціни на бензин бʼють рекорди, дефіцит охопив десятки регіонів, а москва – один із найбільших у світі експортерів пального – веде переговори про імпорт бензину з Казахстану. Пояснюємо, чому удари по НПЗ працюють там, де паперові санкції буксують, і чому цю санкцію неможливо скасувати указом.
Що сталося 24–25 червня: Оренбург, Уфа і чому це не «чергові пожежі»
У ніч на 24 червня Генштаб ЗСУ підтвердив ураження Оренбурзького ГПЗ та поєднаного з ним гелієвого заводу – за понад 1200 км від лінії бойового зіткнення. Це один із найбільших газохімічних комплексів світу: його потужність – 45 млрд куб. м газу на рік, на нього припадає близько 60% усього газу, який переробляє «Газпром переробка».
Наступного ранку, 25 червня, СБУ уразила в Уфі два заводи групи «Башнефть» – «Башнефть-Уфанефтехим» і «Башнефть-Новойл» – приблизно за 1500 км від фронту. За даними служби, горіли установки первинної переробки нафти АВТ, які є «серцем» заводів. Тієї ж ночі під ударом опинилася й нафтобаза «Полтавська» у Краснодарському краї. Володимир Зеленський назвав це «планом далекобійних санкцій» і «послідовними точними відповідями на затягування росією війни».
Чому це не «чергові пожежі»? По-перше, дистанція: цілі лежать за 1200–1500 км, тобто йдеться про спланований доступ до глибокого тилу, а не про прикордонні удари. По-друге – і це головне – про вибір самих обʼєктів.
Чому удари бʼють по гелію, етану й сірці, а не по бензобаку
Оренбурзький комплекс – це не просто «пальне». Газопереробний завод виділяє сірку, яку використовують для виробництва вибухівки та пороху. Гелієвий завод – єдиний у росії – дає гелій, що застосовується в рідкопаливних ракетних двигунах і системах наведення, та етан, ключову сировину для твердих ракетних палив, спецпластиків і кабельної ізоляції для авіації.
Інакше кажучи, удар прийшовся не по заправці для цивільних авто, а по вхідних компонентах ракетно-порохового виробництва. Те саме стосується установок АВТ в Уфі: це початок виробничого ланцюга. Коли йдеться про такі цілі, ключове слово – не «пожежа», а «передумова»: знищується те, без чого ракета не злетить і не наведеться.
Чому в росії дефіцит бензину: цифри, які агресор уже не приховує
Ефект кампанії піддається обрахунку. За даними Росстату, які наводить Bloomberg, лише за тиждень 16–22 червня середні роздрібні ціни на бензин зросли на 3% – до 71,20 рубля (близько 0,95 дол.) за літр. Це найбільший тижневий стрибок щонайменше за 20 років. Виробництво бензину в центральній росії, за оцінкою Reuters, впало приблизно на 25% у річному вимірі, а обсяги переробки нафти опустилися до найнижчого рівня за два десятиліття.
Дефіцит вийшов із площини статистики на заправки. Обмеження на продаж пального діють у понад 50 регіонах рф та на окупованих територіях, причому приблизно у 18 субʼєктах запроваджено жорсткі ліміти – 30–60 літрів «в одні руки». За ширшою оцінкою Bloomberg, ті чи інші збої або нормування зачепили до 75% регіонів. Голова Центробанку рф Ельвіра Набіулліна 19 червня визнала, що різке зростання цін на бензин уже вплинуло на інфляцію й може підвищити інфляційні очікування.
Запит до Казахстану: коли експортер пального стає імпортером
Найпоказовіший образ цих днів – не український, а російський. Як повідомляє Reuters, росія веде переговори з Казахстаном про імпорт близько 50 тис. тонн бензину АІ-92, а як один із варіантів розглядає бартер – авіаційне пальне в обмін на бензин. Для одного з найбільших у світі експортерів пального імпорт – украй незвичний крок.
Це не пропаганда й не зовнішня оцінка – це бухгалтерія самого агресора. Коли держава, що десятиліттями позиціонувала себе енергетичним гігантом, шукає пальне ззовні, вона власноруч документує глибину проблеми.
Санкція, яку не скасувати указом – у чому різниця
Тут – головна теза. Паперові санкції та ембарго росія навчилася частково обходити: тіньовим флотом танкерів, посередниками, переоформленням документів, указами уряду. Бюрократичну заборону на експорт можна скасувати одним рішенням. Знищену установку АВТ чи вузол єдиного виробника гелію указом не відновити – це фізика, а не діловодство.
Саме тому далекобійні удари працюють як санкція, що діє безпосередньо. За найскромнішою оцінкою Зеленського, від початку 2026 року росія втратила щонайменше 7 млрд доларів лише через удари по нафтовій галузі та переробці – від влучань, простоїв і затримок з відвантаженнями. Це оцінка зацікавленої сторони, тож сприймати її варто як порядок величини, а не як аудиторський підсумок.
Що це означає для України
Для України ця кампанія – спосіб перетворити війну на вимірюваний інструмент примусу до миру. Замість символічних жестів – зупинені установки, черги на АЗС і запит на бензин ззовні: результат, який неможливо «домалювати». Це посилює й українську дипломатичну позицію: мир настає через кумулятивний тиск – економічний, військовий, дипломатичний, – а не через торг про території.
Водночас чесний погляд вимагає назвати й обмеження. Ефект далекобійних операцій значною мірою залежить від партнерів: погоджене на G7 озброєння ще не передане, а Євросоюз відклав частину фінансування на дрони. Тож процеси, які тривають, коректно описувати як «наближаються до результату», а не як «результат уже досягнуто». Але вектор очевидний: удар по фізиці воєнної економіки росії скасувати указом не вийде.
Ігор Петренко – політолог, доктор політичних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна».
