Останнім часом в більшості вітчизняних ЗМІ дії сусідньої Білорусі розцінюються як загроза безпеці України та Європі в цілому. Лише протягом листопада відбувалися дивні енергетичні "качелі". Імпорт електроенергії з Білорусі, що почався 6 листопада, припинився вже за півтора тижні - 18 листопада. А за три дні, тобто 21 листопада, постачання електроенергії знову відновилося. І вся енергосистема України, особливо ті її сфери, що залежать від електроенергії напряму, напружено переживали цю турбулентність. Проте справа не просто в постачанні електроенергії. Адже, як відомо, останнім чаосом Лукашенко фактично став підлеглим Путіна. А тому зовнішньополітичні інтереси держави-агресора РФ віднедавна мають стовідсотковий вплив на економічні співвідносини Києва та Мінська. Однак, попри це, ряд сегментів української економіки продовжує функціонувати за участі та підтримки саме білоруської сторони.
Тому розберемось, наскільки критичною є співзалежність України та Білорусі.
Читайте також: "Антиахметівський" закон № 5600: ексклюзивна тепла ванна для президента
Середовище існування української енергосистеми
Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні з моменту обрання курсу на майбутній вступ до Європейського Союзу, включають в себе синхронізацію як законодавчих, так і енергетичних систем. Об’єднання енергосистем має відбутись шляхом інтеграції об’єднаної енергосистеми України до ENTSO-E (об’єднана енергосистема європейських постачальників електричної енергії). Однак, поки Україна готується до інтеграції на Захід, наша енергосистема залишається фактично об’єднаною з енергосистемами Білорусі та Росії.
Імпорт з Білорусі: як і чому це відбулось та відбувається
У 2021 році, через проблеми з підготовкою та запуском опалювального сезону, Україні довелось повертатись до імпорту електроенергії з сусідніх країн. І це при тому, що теоретично, об’єднана енергосистема України повинна цілком забезпечувати вітчизняні потреби. Міністр енергетики Герман Галущенко (під час спілкування з журналістами) та прем’єр-міністр України Денис Шмигаль (під час свого виступу у Верховній Раді 24 вересня) запевняли, що ДП НАЕК "Енергоатом" (державний оператор АЕС) зможе працювати 14-ма блоками з 15-ти, що, як планувалось, дасть змогу втримати ситуацію.
Практично ж, представники ДП НАЕК "Енергоатом" вже 12 жовтня вирушили до Республіки Білорусь "домовлятись" про можливий імпорт електроенергії. Саме "Енергоатом" розраховував на отримання мажоритарного права доступу до міждержавних мереж "Білорусь-Україна".
Фактично, НЕК "Укренерго" 27 жовтня провело аукціони на доступ до міждержавного перетину на листопад, за результатами яких 8 компаній отримують право постачали електроенергію з Росії, а 2 – з Білорусі. Найбільшою відмінністю стала не кількість учасників чи обсяги, а кардинальні "розльоти" "граничних цін" за 1 МВт/год. Так для російського напрямку вартість склала 0,29 грн, а для білоруського – 6,01 грн (!).
Не дивлячись на очікуваність маніпуляцій у всьому, що пов’язане з Російською Федерацією, вартість аукціону перебуває в зрозумілих нормах, а от в його білоруській складовій заховались величезні збитки для держави, що полягають у сплаті за доступ до перетинів, що ліг на переможця ДП НАЕК "Енергоатом" та сягнув 460 мільйонів гривень.
Хто виграє від імпорту
Основним імпортером білоруської електроенергії став приватний постачальник ТОВ "ТЕТ Груп" замість державного ДП "НАЕК "Енергоатом". За даними окремих ЗМІ, імпорт електроенергії ТОВ "ТЕТ Груп" здійснюється через посередника — компанію з Об’єднаних Арабських Еміратів Vector Energy Innovation FZCO, що за даними ЗМІ пов’язана з Давидом Арахамією через ряд фізичних та юридичних осіб. Можливий прибуток постачальника електроенергії з Білорусі, за умов збереження сучасних цінових тенденції, сягає 29-33 мільйонів доларів США на місяць при тому, що доступ до перетинів його оплатили держава в особі "Енергоатому".
Білоруський тиск
Відновивши імпорт електроенергії, Міненерго визнало поразку в бою за енергетичну незалежність України, але війна ще в розпалі.
Черговим ударом зі сторони Білорусі стало повідомлення про автоматичну зупинку першого енергоблоку "БелАЭС". Саме цей блок використовувався для виробництва додаткових обсягів електроенергії, котрі постачались до України. Відновлення імпорту відбулось за кілька днів, хоча попередня автоматична зупинка першого енергоблоку "БелАЭС" відбулась 12 липня 2021 року, а до роботи він повернувся лише через 84 дні, а саме — 4 жовтня.
Такі темпи відновлення наштовхують на думку про невипадковість зупинки імпорту. Саме тому кажемо про "удар" по Україні, що став одночасним "подарунком" РФ адже наступного дня після зупинки енергоблоку відбулась зустріч заступників Міністрів енергетики Російської Федерації та Республіки Білорусь у Мінську в рамках підготовки до роботи енергосистеми Союзної держави.
Утворення об’єднаної енергосистеми РФ та Білорусі
Тобто Білорусь не здійснювала імпорт не через відсутність бажання постачати електроенергію Україні, а через підготовку до фізичного від’єднання українських мереж.
З одного боку – ми втратимо потенційні іноземні резерви, з іншого ж – пришвидшимо підготовку до ізольованого режиму роботи та подальшої інтеграції до європейської енергосистеми ENTSO-E.
Висновки та очікуваний план дій для України
Зважаючи на те, що вектор розвитку вітчизняної енергетики спрямований саме на інтеграцією з країнами ЄС, такі дії Росії та Білорусі стають поштовхом до прискорення інтеграції.
Але це все можливості якими треба скористатись.
Однак реальність виглядає інакше, адже імпорт електроенергії – вимушений вихід з ситуації недостачі вугілля на ТЕС та ТЕЦ, а отже і покриття дефіциту електроенергії, що може виникати в ОЕС України. Тому цілком можна вважати, що відновлення імпорту електроенергії, а з ним і часткової залежності України від Білорусі – результат проваленої підготовки до опалювального сезону
Читайте також: Україна взимку ризикує замерзнути без газу і вугілля: прості рішення не працюють
