«Украерорух», відзвітувавши про втрати міжнародними та вітчизняними авіаперевізниками під час пандемії, вже за кілька днів розповідає про новий сценарій відновлення авіатрафіку. При тому чомусь вживають такі слова, як «оптимістичний», «сезонне збільшення рейсів» і так далі. І це при тому, що за даними Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) 2020 року авіаційна галузь зазнала найбільших втрат з часів Другої світової війни.
Це не лише втрати, що можна вирахувати грошима. Звісно, у світі капіталізму все рахується в грошових одиницях, але мільярдні збитки – це, зокрема, і втрата людьми робочих місць, дискваліфікація фахівців, розчарування та втрата засобів до існування.
Проте сьогодні хотів би поговорити не про ці аспекти. Точніше не про соціально-економічне спрямування, а про те, на скільки взагалі реально відновити авіасполучення внутрішнє та зовнішнє у будь-яких країнах та чи є інший вихід, окрім повного закриття авіасполучень.
Почнемо з крайнього.
На момент, коли світ охопила пандемія коронавірусу, вірусологи та емпідеміологи в один голос заявляли, що ніколи раніше не стикалися ні з чим схожим, не знають, як точно розповсюджується коронавірус, де він виживає та на яких поверхнях утримується. Тоді вирішили якомога жорсткіше «обрубати» всі можливі контакти між країнами, в першу чергу заборонивши міжнародні авіаперевезення.
Не будемо зараз оцінювати ті панічні дії урядів країн, що намагалися хоч якось реагувати на ситуацію. Це сьогодні вже є дослідження і певні висновки, яким чином розповсюджується коронавірус, що навіть жорсткі карантинні обмеження не спрацьовують, а відомий визнаний науковий журнал Nature оприлюднив звіт про те, що локдаун та намагання заперти людей по домівках – безглуздя і ніяк не зупиняє пандемію, а навіть навпаки. А на той час уряди намагалися убезпечити своїх громадян.
Є чимало питань до того, як сильно впливали пасажирські міжнародні авіаперевезення на розповсюдження зарази. А ще більше питань до внутрішніх авіаперевезень, адже вони в жодному разі не дорівнюють за обсягом пасажирів автобусним, залізничним чи, зрештою, автомобільним переміщенням всередині будь-якої країни. Навіть за умов, коли квитки на лоукостери ставали дешевшими за залізничні чи автобусні, пасажиропотік на цих авіарейсах не перевищував залізничний чи автобусний. Саме тому уряди мали б розуміти, що йдуть на свідоме знищення авіаперевізників, забороняючи їм працювати на фоні дозволів роботи залізниці та автобусних сполучень.
Але то все справи минулорічні. Що маємо сьогодні?
Сьогодні в Україні «світить» новий локдаун. Жорсткі карантинні обмеження вводять і країни Європи та Сходу. А от у США навпаки – майже половина штатів вже втомилася від масок та самоізоляції, особливо, коли все це не допомагає, а економіка руйнується.
На початку розмови я згадав про «Украерорух». Так от там спрогнозували зростання внутрішніх авіаперевезень, а от стосовно рейсів до Європи - там прогнозувати не беруться.
Звісно, які можуть бути прогнози, якщо авіація зазнала найбільшої руйнації з часів Другої світової війни. І це без бойових дій та людських втрат. І не відомо, як надалі країни світу реагуватимуть на третю чи якусь чергову хвилю коронавірусу. Можливо, в деяких країнах авіація, як галузь перевезень, зникне зовсім. Ще рік такої боротьби з пандемією, і людство, підкорюючись «прогресивним ідеям», пересяде на волів чи коней, щоб сповільнити пересування між країнами. Це злий сарказм, звісно. Але нагадаю, що відсутність пасажирських регулярних авіаперевезень не врятувало світ ані 400 років тому від чуми та віспи, ані 100 років тому від «іспанки». А от економіко-технологічний розвиток прийде в занепад разом з людською свідомістю і бажанням розвиватися.
Я не коронаскептик та не прихильник теорії змови. Але повірте, друзі, в нашому суспільстві у всіх країнах вистачає невігласів у владі, котрі своїми рішеннями шкодять суспільству більше, аніж всілякі «змовники» і «коронаскептики» разом із «антивакцинаторами».
То що ж робити з авіаперевезеннями?
Як я вже згадував, сьогодні вірусологи вже визначилися, на яких поверхнях та скільки часу виживає новий коронавірус, як він передається, від чого гине. І новітні дослідження показують, що нічого кращого, аніж запобігання потрапляння вірусу на поверхні та регулярна дезінфекція, наразі для боротьби годі й вигадати. Тобто, з чого починали, до того й повернулись: маски, щоб зменшити потрапляння вірусу від заражених на поверхню речей, та дезінфектори – для прибирання.
Не треба бути інфекціоністом та епідеміологом, щоб зрозуміти, що забезпечення дезінфекторами й масками, регулярне дезінфекційне прибирання літаків та аеропортів – це набагато вигідніше та дешевше, аніж заборона пасажирських авіаперельотів, що веде до знищення галузі. А якщо взяти до уваги ту кількість вантажу, що переміщується автомобілями, залізницею та по морю, та ті санітарні умови, які існують в переважній кількості портів та залізничних станцій, то можна просто порівняти, яким шляхом швидше розповсюджуватиметься зараза – з пасажирами літаків, де дотримуються жорстких протиепідемічних правил, чи на поверхнях вантажів.
І ще одне. Як показує практика, внутрішніми, а тим більше міжнародними авіарейсами у 90% користуються ті громадяни, котрі мають статки вище середнього і у побуті використовують власне авто. Тобто не є пасажирами громадського транспорту, або ж користуються ним вкрай рідко. А власне громадський транспорт у будь-якій країні, як доведено епідеміологами, і є основним «розсадником» вірусів і не тільки. І навпаки – автобусними та залізничними маршрутами між містами та державами користуються люди, що мають достаток нижче середнього і зазвичай користуються громадським транспортом. Тобто саме ці люди і є у 90% розповсюджувачами коронавірусу.
То на скільки небезпечними є авіаперевезення? Думаю питання риторичне. Але відновлення авіаперевезень – це якраз той випадок, коли від можливості користуватися авіатранспортом відносно невеликої кількості людей залежить подальша доля великої кількості людей, які працюють в авіаційній галузі на всіх її можливих рівнях.
