На мій погляд - це нереально.
Я аналізував як характеристику потенційних країн - демографічних донорів, так і структуру мігрантів з них.
Є соціальна і трудова міграція.
Перша розпочинається за рівня соцзахисту у країні реціпієнті від 500 євро на місяць.
Друга - за рівня заробітних плат від 1-1,5 тис дол на місяць.
Обидва показники для нас недосяжні в найближчій перспективі.
Що не виключає, що у Києві може з'явитись навіть декілька десятків тисяч мігрантів.
Або вони приїдуть на будівельні проекти після війни - турки, китайці.
Але на постійне проживання, вивчаючи мову, народжуючи тут дітей, соціалізуючись - ні.
Для цього має бути геть інша економічна політика, направлена на створення тисяч нових високооплачуваних робочих місць.
Але якщо у нас така політика з'явиться, то навіщо нам мігранти?
Нам тоді треба повертати українців.
Це потенційно 5 мільйонів осіб, які можуть заповнити відповідно 5 мільйонів робочих місць.
А у нас після війни залишиться приблизно 5 млн штатників. Плюс стільки ж у тіньовому сегменті.
Тобто, мова йде про зростання вакансій на 50% протягом декількох років.
Такого робочого буму не було в жодній країні світу.
Якщо розглядати це у довгостроковій перспективі (десятки років), то це як модель Ізраїлю.
Якщо все погано, то і чужі не приїдуть.
Якщо все добре, то в першу чергу повернуться свої - програми репатріації.
Ізраїль тільки щойно зіткнувся з проблемами африканських мігрантів, тобто після 50 років динамічного зростання, якщо рахувати з дати закінчення великих війн з арабськими країнами і настання відносної стабільності.
І слід зважити на потужні темпи розвитку Азії.
Азія, на відміну від нас, не стоїть на місці і впевнено йде вперед.
Я більше повірю у трудову міграцію українців у такі країни як Китай, Корея, Індонезія, В'єтнам, Індія.
До речі, ця міграція вже розпочалась.
