«Логістичний шторм» загрожує обвалом нафтових доходів Кремля вже у другій половині 2026 року. Про це пише Валентин Гладких, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», політичний аналітик, у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
У середині 2026 року російський нафтоекспорт критично залежить від мережі понад 600 танкерів сумнівного походження, що утворюють тіньовий флот. Економіка Кремля, заблокована з боку західних страховиків, банків і портів, покладається на стрічку зношених, переважно старших за пʼятнадцять років суден.
Втім, ця архітектура зіткнулася з потрійним тиском: посиленням санкційного режиму ЄС і Великої Британії, ескалацією перехоплень у датських, турецьких і британських протоках, а також систематичними операціями Служби безпеки України проти танкерів у Чорному та Середземному морях. Ці чинники змінюють географію збуту російської нафти і розпочинають логістичний шторм, який вплине на бюджет РФ у другій половині 2026 року.
Згідно з аналітичним оглядом Atlantic Council, наприкінці лютого 2026 року близько третини усіх нафтових танкерів, що перетинали Балтику, представляли страхові сертифікати від підсанкційних російських або повʼязаних з Росією страхових компаній. Це фактично завершило перехід російського експорту в режим автономного страхового забезпечення, відрізаний від глобального ринку P&I, який є необхідною умовою заходу в більшість світових портів. Російський морський регістр судноплавства, сам внесений до санкційного списку ЄС, готує перереєстрацію близько 80 танкерів під російський прапор, які зараз ходять під прапорами Сейшел, Китаю, Азербайджану та Самоа.
19 пакет санкцій ЄС перетворив тіньовий флот на критичну вразливість російської нафтової архітектури
У жовтні 2025 року Європейський Союз ухвалив 19 пакет санкцій, який, за даними Європейської ради, додав 117 нових танкерів до санкційного списку, довівши загальну кількість підсанкційних суден до 557. Окремо ЄС наклав санкції на Litasco Middle East DMCC, ключову Лукойлову проксі-структуру в ОАЕ, та морські реєстри, що надавали фальшиві прапори тіньовим суднам. Сумарно ЄС, Велика Британія та США внесли в санкційні списки понад 600 танкерів. Ця критична маса перетворила оцінку ризику на ключовий фактор для будь-якого комерційного оператора, а порушення тягне в Британії штрафи до 1 мільйона фунтів стерлінгів або 50 відсотків вартості операції.
Паралельно США та Велика Британія наклали санкції на Роснефть і Лукойл, що сумарно становлять понад половину російського видобутку. Згідно з оцінкою Brookings, санкції OFAC ввели пряму заборону на проведення транзакцій із цими компаніями та поширили вторинну санкційну загрозу на іноземних покупців. Індійські переробники одразу почали скорочувати закупівлі російської нафти, хоча скористалися грейс-періодом до 21 листопада 2025 року для накопичення запасів.
Ціна Urals після оголошення санкцій впала з 45 доларів за барель у листопаді 2025 року до 35 доларів на початок січня 2026 року, як зазначає Novaya Gazeta Europe. Дисконт між Urals та Brent сягнув 20 і 25 доларів за барель. Зростання логістичних витрат на тіньовий експорт переноситься на ціну, яку готовий заплатити покупець, і скорочує підсумкову виручку Москви.
Перехоплення в датських, турецьких і британських водах поступово закривають критичні логістичні коридори
Юридична архітектура морського виконання санкцій еволюціонує швидше, ніж очікували в Москві. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер у березні 2026 року оголосив про намір перехоплювати танкери тіньового флоту в британських водах, що, за даними Insurance Journal, спрямовано на перекриття експорту через Англійський канал.
Хоча активність флоту у британських водах залишається на колишньому рівні, а в перший місяць після оголошення Стармера через них пройшли щонайменше 98 підсанкційних суден, поява юридичної рамки для абордажу створює прецедент для ширшої коаліції. Об’єднані експедиційні сили, до яких входять країни Північної Європи, координують відстеження тіньового флоту, а Королівський ВМФ надає підтримку Фінляндії, Швеції та Естонії.
Найвиразніші затримання вже відбулися. У січні 2026 року ВМС США та Берегова охорона захопили російський танкер Marinera в Північній Атлантиці. У лютому 2026 року бельгійські сили спецоперацій за підтримки французьких гелікоптерів перехопили в Північному морі танкер Ethera, який ходив під прапором Гвінеї. У березні 2026 року шведська берегова охорона затримала вантажне судно Caffa17, підозрюване в перевезенні викраденого українського зерна. Через датські протоки, що є критичним маршрутом для російських балтійських портів, у 2025 році пройшло 292 підсанкційних судна, і Копенгаген запроваджує нові механізми контролю мореплавності прямо на морі.
Інцидент із російським судном Abinsk, яке у квітні 2026 року зайшло до порту Хайфи з вантажем зерна з окупованих українських територій, а потім продовжило шлях через турецький Чанаккале до Стамбула, виявив іншу площину протистояння. Згідно з даними Euronews, українська сторона неодноразово зверталася до Ізраїлю з вимогою затримати судно, але ізраїльська сторона дозволила Abinsk вивантажитися та залишити порт. Цей епізод засвідчив, що Москва активно тестує неформалізовані країни-партнери з метою зберегти сегмент експорту, заблокований у країнах ЄС. У відповідь Україна посилила тиск через дипломатичні канали та оголосила готовність застосувати санкції до фізичних і юридичних осіб у третіх країнах, причетних до фінансування російської війни.
Українські удари по танкерах змусили Туреччину та інші транзитні країни переглянути позиції
У листопаді 2025 року Служба безпеки України провела безпрецедентну операцію проти двох танкерів тіньового флоту в безпосередній близькості від турецьких проток. Згідно з Naval News, українські надводні дрони Sea Baby уразили танкери Kairos та Virat у виключній економічній зоні Туреччини, обидва прямували до Новоросійська під фальшивим прапором Гамбії. Раніше їх внесли до санкційних списків США, ЄС, Великої Британії, Швейцарії та Канади. Кораблі мали можливість сумарно перевозити нафту вартістю близько 70 мільйонів доларів, що перетворило їх на легітимну мішень з точки зору міжнародного права під час воєнного конфлікту.
У грудні 2025 року СБУ провела перший далекобійний удар у Середземному морі, уразивши танкер Qendil під оманським прапором поблизу Криту, на відстані понад 2000 кілометрів від української території. У січні 2026 року біля турецького узбережжя був атакований танкер Elbus.
Цей метод створив подвійний ефект, по-перше, на безпосередню логістику російського експорту, а по-друге, на готовність комерційних операторів брати участь у схемах. Турецька компанія Besiktas Shipping після пошкодження судна Mersin біля узбережжя Сенегалу публічно оголосила про припинення усіх операцій, повʼязаних з російськими інтересами. За даними Windward, НАТО Shipping Centre випустив попередження про серйозні ризики для безпеки навігації в Чорному морі. У відповідь Дмитро Пєсков назвав абордаж танкерів актами піратства, але не зміг продемонструвати ефективні засоби протидії.
Служба безпеки України виступає інституційним архітектором та виконавцем кампанії проти тіньового флоту. Як зазначає Радіо Свобода, у листопаді 2025 року СБУ вперше офіційно підтвердила, що організувала атаки на два підсанкційні танкери, які прямували до Новоросійська. Згідно з Militarnyi, оперативне планування свідомо орієнтоване на ураження машинного відділення суден замість нафтових цистерн, що мінімізує екологічний ризик і робить ремонт економічно недоцільним.
У грудні 2025 року СБУ уразила танкер Dashan вартістю близько 30 мільйонів доларів, який за один рейс перевозив нафтопродукти на 60 мільйонів доларів. Окремо СБУ затримала в Одесі іноземне судно тіньового флоту, що незаконно перевозило українську агропродукцію з тимчасово окупованого Криму. Така комбінація морських ударів, юридичних перехоплень і затримань суден перетворює СБУ на ключову операційну ланку нової архітектури економічного тиску на Москву.
Економічні наслідки для бюджету РФ матеріалізуються в другій половині 2026 року
Логістична деградація тіньового флоту накладається на структурне падіння цін і скорочення обсягів експорту. Згідно з даними CREA, у лютому 2026 року тільки 33 відсотки російського експорту сирої нафти перевозилися танкерами країн коаліції G7+, тоді як 56 відсотків припадало на підсанкційні судна тіньового флоту. У сегменті нафтопродуктів частка G7+ танкерів зберігалася на рівні 70 відсотків.
Згідно з оцінкою KSE Institute, експортні нафтові доходи Росії в серпні 2025 року склали 13,5 мільярда доларів, а сценарії на 2026 рік варіюються від 46 мільярдів до 146 мільярдів доларів. Різниця в 100 мільярдів доларів є структурно вирішальною для російського федерального бюджету, де оборонні витрати зафіксовані на рівні 12 трильйонів рублів.
Запропонована Європейською комісією заборона на надання морських послуг, яку Lloyd’s List аналізує як остаточну фазу декаплінгу, заблокує всі судна, що належать або застраховані компаніями ЄС та Великої Британії, від легального перевезення російської нафти. На січень 2026 року європейські танкери ще перевозили близько 19 відсотків російських поставок, переважно під грецьким контролем.
Якщо ця заборона набере чинності протягом 2026 року в координації з Великою Британією, Москва опиниться в ситуації, де треба швидко наростити флот ще на 17 суден типу suezmax та 22 типу aframax. У ту ж рамку входить заборона ЄС від 21 січня 2026 року на імпорт нафтопродуктів, отриманих у третіх країнах із російської сировини.
Сукупна динаміка вказує на формування коридору збуту російської нафти, який поступово звужується. Внутрішня переробка скорочується через дронову кампанію, експорт сирої нафти зростає в обсязі, але падає в ціні, тіньовий флот зустрічає правові, страхові та безпекові обмеження одночасно з кількох географічних напрямків.
Згідно з оцінкою Atlantic Council, навіть формальне переведення суден під російський прапор не вирішує проблеми доступу до глобальних ринків, оскільки порти країн ЄС та НАТО де-факто блокують такі судна. Прогнозований дефіцит федерального бюджету Росії, за оцінкою Novaya Gazeta Europe, може зрости на 1,5 і 3 трильйони рублів. Москва зіткнулася з вибором між скороченням оборонних витрат та зниженням соціальних видатків і нарощуванням внутрішніх запозичень.
Друга половина 2026 року стане критичним періодом для стійкості російської експортної моделі. Якщо синхронізація санкцій між ЄС, Великою Британією та США збережеться, а українські операції проти танкерів продовжаться, тіньовий флот втратить суттєву частину своєї пропускної спроможності. Це створить умови, за яких російський бюджет буде змушений шукати компенсації через підвищення податків, скорочення видатків або витрату Фонду національного добробуту, який не зможе покривати структурний дефіцит понад два роки.
Економічна війна перейшла у фазу, де простір для маневру скорочується щомісяця. Кожен наступний санкційний пакет та удар по танкеру звужує цей простір, наближаючи момент перегляду зовнішньоторговельної моделі.