Заступник голови Думи РФ, московський пропагандист Петро Толстой войовниче заявив, що російська армія захопить цілу Україну аж до кордону з Польщею, при цьому наголосивши, що Росія переможе як і в Кримській війні, де його прадід, відомий письменник Лев Толстой вбив багатьох англійців та французів. Усе б нічого, але Петро Толстой забув, що Кримську війну Росія повністю програла і повиннна була підписати принизливу капітуляцію.
Читайте також: Дехто в Європі постійно забуває про історичне значення України
Це добрий сценарій для України, але давайте розглянемо усе по черзі. Кримська (Східна) війна (1853-1856 рр.) відбулася між Росією з однієї сторони, та Великобританією, Францією, Оттоманською імперією та королівством Сардинії з іншої, і була направлена на Чорноморський та Балканський регіони.
Росія окупувала князівства Молдова та Валахія, і тим поставила під загрозу інтереси Туречччини, частково Британії та Франції, а також інших європейських гравців як Прусія та Австрія. Європейці у Відні підготували спільну дипломатичну ноту, де заявили про необхідність притримування Росією Status Quo щодо Валахіі і Молдови, але Петербург відмовився деокупувати ці два князівства.
Тоді Оттоманська імперія при підтримці Британії та Франції оголосила війну Росії, яка спочатку розпочалася на Кавказі. Там росіяни потиснули турків і потопили більшу частину турецького флоту в порту Синоп, що на південному узбережжі Чорного моря. Тоді мусили вступити у бій Британія та Франція, до яких приєдналася Сардинія.
Спочатку бої відбулися у дельті Дунаю, де росіян відтіснили за допомогою нащадків запорізьких козаків, яких 80 років до того намагалася знищити імператриця Катерина II. Потім союзні війська висадилися в Криму. Їхньою метою було руйнування Чорноморського флоту у Севастополі. Головна база Чорноморського флоту була добре укріплена, тому союзники мусили здійснити маневр, щоб захопити невеликий порт північніше. Це була Євпаторія, звідки союзні сили маршем пішли на Севастополь, оточивши його.
У той час російський флот складався з вітрильників і дуже відставав від військових кораблів британців та французів, що мали парову тягу. Як показали битви, російська армія була озброєна досить відсталою зброєю, тому почала програвати. Після довгої і важкої осади Севастополя Росія мусила затопити свій флот на підступах до порту.
Російський цар Микола I наказав здійснити десантну операцію на Євпаторію, в якій брали участь також грецькі добровольці. Однак наступ провалився. Остання спроба врятувати ситуацію навколо Севастополя зазнала невдачі. З відчаю Микола I закінчив життя самогубством. Севастополь мусив здатися. Як результат, у Парижі відбулася мирна конференція, де Росія 26 березня 1856 р. підписала умови капітуляції.
Напевно, зараз є зрозумілою безглуздість ситуаціі, в яку потрапив нащадок Лева Толстого. У цій війні Росія мала 890 тисячну армію, проти 165 тисяч турків, 310 тисяч французів та 165 тисяч англійців. Так що Росія мала значну кількісну перевагу, але програла війну, де загинуло в битвах 73 тисячі росіян та від хвороб 377 тисяч. Туреччина у битвах втратила 21 000 бійців, а від хвороб 25 000. Франція в боях втратила 20 000, а від хвороб 75 000 бійців. Британія втратила на полях битви 5 000, а від хвороб 18 000 солдат. Втрати Сардініі -2 тисячі солдат.
Як завжди, Росія хотіла отримати перемогу у війні за рахунок кількісної переваги, але через великі втрати у живій силі та застаріле озброєння повинна була підписати акт капітуляції. Відповідно до принизливих пунктів цього документу Росії заборонялося мати військовий флот на Чорному морі. Усі російські фортеці та склади на Чорноморському узбережжі мали бути зруйнованими.
Але коли ви прочитаєте російський підручник з історіі, то там Росія геройськи у війні якось перемогла. Тому таку нісенітницю городив московський пропагандист та прямий потомок Лева Толстого, який не знає важливих речей, про які сказав той же класик, як про Кримську, так взагалі про війну: "Війна настільки страхітлива і несправедлива, що всі хто в ній беруть участь, повинні задушити у собі голос совісті".
Звичайно, що величний автор не міг знати, що один з його нащадків, навіть будучи заступником голови російського парламенту, не матиме ні краплі совісті. Але зараз такі часи в Москві та на темній стороні Росії.
Читайте також: Звичайний рашизм, або Походження кривавого міксу ідеології Москви