Противник продовжує свою оперативно-тактичну наступальну операцію на Донбасі, з метою оточення та розгрому частини Об'єднаних сил (ОС) ЗСУ, що діють у районі Лисичанськ – Сєвєродонецьк. У цій операційній зоні є досить суттєві зміни. Але про них наступного разу. А зараз розглянемо ситуацію на Півдні. У Таврійській операційній зоні противник силами 49-ї ОА та 22-го АК, а також наданими їм силами та засобами, продовжує оборонну операцію з метою утримати Херсонсько-Бериславський плацдарм у нижній течії Дніпра та створити сприятливі умови для переходу в наступ на Миколаївському та Криворізькому напрямках.
Читайте також: Кремль стягнув на Донбас половину військ вторгнення: огляд ситуації та карти фронту
На сьогоднішній день, в результаті розпочатих підрозділами Сил оборони України близько 2-х тижнів тому "контр-наступальних дій" на Херсонському напрямку, війська противника були змушені все-таки відійти з раніше зайнятих позицій на цілій низці ділянок плацдарму, чим суттєво погіршлив умови для виконання своїх вище зазначених завдань.
Зокрема...
Протягом кількох останніх днів українським військам вдалося відбити низку масованих атак противника в районі створеного ними на південний схід від селища Давидів Брід (включно) свого плацдарму на річці Інгулець. Більше того, навіть просунутися на кілька кілометрів у напрямку сіл Костромка та Брускінське, а також звільнити села Сухий Ставок та Андріївка.
Слід наголосити, що командування військ противника робило і продовжує робити досить значні зусилля для того, щоб зупинити або принаймні суттєво загальмувати просування підрозділів Сил оборони України на цій ділянці шляхом перманентних контр-атак та постійного нарощування зусиль на флангах українського плацдарму.
Так, посилені БТГр зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії противника протягом останнього тижня неодноразово намагалися прорватися з північного сходу і сходу в Давидів Брід і на південь від нього, щоб вийти на тили тактичної групи ЗСУ, що діє на Інгулецькому плацдармі, і відрізати її від переправ через Інгулець.
У свою чергу, підрозділи 11-ї десантно-штурмової бригади та БТГр 126-ї бригади берегової оборони 22-го АК противника намагалися "стабілізувати" просування українських військ у південному та південно-східному напрямку так само шляхом контр-атак при масованій вогневій підтримці арт-групи 227-й абр, що діє так само і на користь підрозділів 7-ї дшд. З цією ж метою противник неодноразово задіяв армійську авіацію. І на сьогоднішній момент, зважаючи на все, їм вдалося зупинити наші передові підрозділи по рубежі Сухий Ставок - Костромка та в районі Брускінське.
Проте, треба розуміти, ситуація на цій ділянці для противника все ж таки не виглядає достатньо "стабільною", тому його командування прагне постійно посилювати свою тактичну групу, яка нависає над правим флангом українського плацдарму на Інгульці. Так, на цю ділянку вже перекинуто підрозділи 127-ї орбр зі складу 22-го АК, а також ряд підрозділів ротного рівня зі складу наданих сил та коштів.
Читайте також: "Трьох відправили на дурню": у військових РФ на війні не витримує психіка (аудіозапис)
Очевидно, що командування військ противника у цій зоні досить серйозно непокоїть не сам факт просування українських військ, а його спрямування. І справді, за великим рахунком, вибір цього напряму цілком може мати вирішальне значення для подальшого становища всіх російських військ, що оперують у північній та північно-західній частинах всього Херсонського плацдарму супротивника. Тобто, тих підрозділів противника, які на сьогоднішній день називають "криворізькою групою", націленою на наступ у бік Кривого Рогу та Нікополя.
У цьому контексті можна сказати ще одне. Українське військове командування, приймаючи свого часу рішення про форсування Інгульця і створення плацдарму саме в районі Давидова Брода вчинило надзвичайно далекоглядно і вдало... Як за місцем, так і за подальшими своїми перспективами... Тому, хто це придумав і організував, я подумки аплодую...
Тепер, очевидно, що в якому б напрямку не рушили українські війська з плацдарму надалі (якщо їм таки вдасться його утримати і відобразити всі контратаки противника), це буде дуже неприємно для підрозділів ворожого угруповання, що діють на північ від умовної лінії Давидів Брід - Берислав. Відрізнятиметься лише ступінь цієї самої непохитності. Як саме, описувати не будемо, але зауважимо, що одна справа, якщо ЗСУ зможуть прорватися до району Милове, інша – до району села Республіканець, і зовсім третя – якщо прямо на Берислав.
Навіть якщо ЗСУ просто продовжать "згортати" оборону супротивника вздовж лівого берега Інгульця у бік Калинівського - Бобрового Кута і взагалі Снігурівки, то й у цьому випадку противнику дуже суттєво погіршає...
Загалом, утримуваний ЗСУ Інгулецький плацдарм на сьогоднішній день прямо-таки в усіх відношеннях - дуже перспективний, ну ось те, що лікар прописав.
До речі, про так зване "Криворізьке угруповання" супротивника. На сьогоднішній день, після того як Сили оборони України на цьому напрямі відбили Миколаївку і домоглися тактичного (тобто невеликого) вклинення в оборону супротивника в районі Нововознесенка, по суті відсунувши підрозділи супротивника від водосховища Криворізької ТЕС, питання про подальшу долю цієї "веселої компашки" так само постало на порядку денному...
Основу цього упертого стада становлять кілька БТГр зі складу 205-го омсп і 34-ї омсбр, а також зведені тактичні групи 10-ї обр СПН, підтримані ще однією арт-групою зі складу все тієї ж 227-й абр. На сьогоднішній день це угруповання військ противника настирливо намагається утримати свої позиції в районі Високопілля та Потьомкіно, навіть не дивлячись на той факт, що на її флангах "вже горить".
Вони обов'язково хочуть мати можливість обстрілювати Зеленодольськ, ТЕС і прилеглі околиці. Проте, я думаю, що такий стан речей збережеться аж ніяк не довго. Особливо в контексті загальної ситуації на плацдармі супротивника. Більше того, запеклі бої, що йдуть на лівому фланзі цього угруповання, які воно веде, щоб утримати район Іванівка - Високопілля - Костирка - Архангельське, були недавно досить "оптимістично" для неї доповнені і ситуацією, що розвивається на її правому фланзі. Де ЗСУ у районі Золотої Балки так само перейшли до активних тактичних дій наступального характеру.
Враховуючи той факт, що це угруповання військ противника навряд чи зможе до нескінченності розтягувати резерви, що надходять у її розпорядження, треба бути абсолютно упоротим, щоб будь-що намагатися утримувати якісь винесені "глибоко" на північ позиції, коли на твоїх флангах вже "зажевріло"... Але, як кажуть, господар - пан, "росіяни не здаються" і все в такому дусі, так...
Тепер, трохи про Снігурівку...
Протягом останніх днів підрозділи Сил оборони України вийшли впритул до неї. Більше того, просунулися в районі Любине та Партизанське. За окремими повідомленнями ЗСУ навіть зав'язали бої за околиці Снігурівки (не знаю, правда це чи ні...). Принаймні, противник змушений постійно перекидати в той бік (у напрямку на Баратівку) підкріплення з боку Молодіжного (принаймні, 1 танкова рота та 1 "напів-батальйон" наловлених у донбаських бантустанах "мобіків" туди пройшли, протягом поточного тижня ) і розгорнути у другому ешелоні на лівому березі Інгульця, принаймні 2 БТГр (нехай і "недороблені") зі складу 126-й омсбр та 11-й дшбр.
І все б нічого, але, як завжди, є нюанс...
Командування військ противника, звичайно, цілком може вирішити обороняться в районі Снігурівки до неможливості. Застосування вищевказаних резервів противника, у такому разі, безсумнівно матиме для нього сенс.
А якщо ніхто Снігурівку не штурмуватиме, принаймні, в лоб...? Тоді що...? "Хероічно" стримуватимуть наступ з півночі, поки українські війська "згорнуть" у них у тилу всю систему оборони за Інгульцем? Або ж, прохолоджуватимуться поки що українські війська тріскатимуть "відщепенців", які уявили себе підкорювачами батьківщини українського президента...?
Рано чи пізно, командуванню військ противника, що діють у районі Снігурівки, доведеться таки зробити дуже непростий вибір - "куди саме обороняться" своїм "некрасивим обличчям" і в який бік розгортати свій тил. По лівому (на північний схід) або по правому (на південь) берегам Інгульця.
Така розкоряка в становищі військ противника в цьому місці вийшла просто тому, що Снігурівка, по своїй суті, є ключовим пунктом оборони противника на Інгульці (та й на всьому Херсонському плацдармі)... Причому, пов'язаним з обома переправами через Дніпро прямими дорогами (я ж кажу, той хто придумав форсувати Інгулець на північний схід від Снігурівки і поставивши таким чином, власне, війська противника, що оперують тут, у положення "зю", явно нависнувши над їх тилами, цілком гідний якоїсь спеціальної "полководницької" нагороди).
Ну і на завершення, трохи про південь самого Півдня...
Значить, тут різноманітні надто квапливі "джерела" після звільнення Таврійського вже "понесли добру звістку" про те, що українські війська прямо ось уже не сьогодні, так завтра, увірвуться на вулиці Херсона, що вони "практично стоять за 10 км від міста". і т.д. Варіації "перемоги" на цей рахунок скачуть по всяких там тирнетах найрізноманітніші.
На жаль, доведеться трохи охолонути...
Читайте також: У Росії розпочалася істерика: пропаганда вже не допомагає
Так, на захід і на північний захід від Херсона Сили оборони України, скажімо так, поводяться досить активно. Принаймні, на 3-х ділянках наступу мають певний успіх (тобто просування вперед). Але, шановне паньство, до визволення Херсона ще дуже далеко. До того ж, не завтра і навіть не післязавтра...
Судячи з останніх повідомлень, українські війська зуміли просунутися у напрямку на Грозове та Крутий Яр, діючи вздовж дороги М-14 (Миколаїв – Херсон), а також у районі Олександрівки.
Таким чином, стає зрозуміло, що наступ ЗСУ в районі самого Херсона, цілком логічно розвивається за двома напрямками, що сходяться. Причому, судячи з дії противника, командування підрозділів 33-го і 255-го мсп, а також зведені тактичні групи 10-ї обрСпН гу гш вс рф, які обороняються на цьому напрямку, дуже слабо уявляють, де завдається головний удар, а де допоміжний. Більше того, на мою думку, вони навіть не зрозуміли того, що ЗСУ наступають навіть не на сам Херсон (куди саме - не скажу). І це мене цілком радує.
В результаті, на сьогодні українські війська зуміли просунутися у бік Оплідного та північно-східніше Олександрівки, вийти безпосередньо до околиць Правдино та Солдатського. Це, звичайно, не бозна-що, але, однозначно, цілком певна заявка на наближення дуже цікавих подій в районі Херсона...
Резюмуємо...
У Таврійській операційній зоні українське військове командування в ході своїх "контр-наступальних дій" продемонструвало досить цікаву методику їх організації та проведення. Я б визначив її як досить новаторську для ЗСУ, особливо у сфері так званої "асиметричної відповіді" супротивнику, який перевершує тебе за багатьма параметрами бойової могутності.
Виявляється, що вона дозволяє не тільки більш-менш успішно оборонятися, але й з не меншою ефективністю проводити контр-наступальні дії.
У чому вона полягає, ніхто вам не напише...
Але результат, як кажуть, на обличчі супротивника...
Читайте також: Українська ганьба російського "Термінатора": суперзброя Кремля виявилася мотлохом