Наразі ситуація в Казахстані все більше і більше перестає бути контрольованою, фактично вона наближається до точки біфуркації, за якою слідує політичний хаос та невиправні державні потрясіння не лише для панівної еліти, а й для казахстанського суспільства.
Формальною причиною протестів стала ціна на скраплений газ, а точніше зниження купівельної спроможності зарплат на фоні погіршення соціально-економічних умов життя. Але істинна причина - двовладдя (Назарбаєв та Токаєв), яке дезорієнтувало державний апарат (зокрема силовий блок) та суспільство. А спусковим гачком став COVID-19 з соціально-економічними наслідками якого дезінтегровані чиновники незмоги справитись. Чим почали користатись олігархи та внутрішньоелітні групи, качаючи ситуацію собі на користь, збільшуючи тиск на владу з метою покращення своїх позицій для перерозподілу національного багатства.
Ситуація погіршилась ще й тим, що в Казахстані немає політичної, а точніше парламентської опозиції, через яку суспільство могло б випускати пару, що породило "мітингувальну" опозицію, яка в рази небезпечніша та голосніша.
Читай також: У Казахстані вперше знесли пам'ятник "лідеру нації" Назарбаєву: історичне відео
Токаєв наразі намагається гасити пожежу, але виходить навпаки - підливання масла у вогонь, адже вимоги мітингувальників постійно змінюються, а коло гравців розширюється. Єдиний варіант зберегти владу - вдатись до жорстких дій, але для цього треба відновити контроль над всім силовим блоком та посадити олігархів та елітні групи за стіл переговорів. Застосування сили має бути блискавичним, але, на жаль, масового кровопролиття скоріше за все не уникнути, адже у протестувальників вже багато зброї, а їх дії набувають все чіткіших та все організованіших обрисів. Не виключено, що подібні акції готувались, але не на зараз, наразі основні внутрішні гравці просто вирішили використати зручну ситуацію.
Зовнішньополітичний вплив наразі на протести є мінімальним, ніхто з провідних гравців (Китай, РФ та США) не зацікавлені у зміні влади у Казахстані, практично всі їх інтереси враховані нинішньою владою. Проте ситуація може змінитись, коли крах режиму стане неминучим, тоді Казахстан може перетворитись на чергову гарячку точку протистояння великих гравців.
Звернення Токаєва до ОДКБ з проханням про введення військ в Казахстан "для подолання терористичної загрози" - є передвісником краху режиму… Зовнішня інтервенція у будь-якій формі призведе до жорсткого опору з боку казахського суспільства де націоналізм наразі в фаворі й остаточної делегітимізації нинішньої влади та панівної еліти.
Читай також: Криза в Казахстані: президент звернувся, поки еліта відлітає з країни