Нестор Шуфрич народився 29 грудня 1966 року у місті Ужгород.
1992 року він закінчив історичний факультет Ужгородського університету. В 2004 році захистив в Інституті аграрної економіки УААН кандидатську дисертацію на тему "Розвиток та трансформація аграрного виробництва в Угорщині".
Шуфрич у соцмережах
Сторінку Нестора Шуфрича у facebook веде прес-служба.
Доходи
У декларації за 2020 рік Нестор Шуфрич вказав кілька земельних ділянок у Київській та Закарпатській областях, житлові будинки у Київській та Закарпатській областях, кілька квартир у Києві та Ужгороді, а також нежитлові приміщення та гаражі у столиці. Задекларував нардеп витвори мистецтва та антикваріату, колекцію зброї, колекцію годинників, колекцію геральдики, п'ять пар запонок, дорогий одяг, меблі, килими, ювелірні вироби, ікони.
Політик вніс до декларації 3 автомобілі БМВ X5, автомобілі: Land Rover, Toyota та 4 Runner та MINI COOPER, який належить його дружині Катерині Майковій.
Є у Шуфрича цінні папери кількох підприємств.
Політик вказав річну зарплату у парламенті, яка склала 540 651 грн. Більшість доходів сім'я Шуфричів отримала від продажу нерухомого майна. Сума становила понад 14 млн грн.
Зазначив Шуфрич у декларації також суми на банківських рахунках (як у гривнях, так і в іноземній валюті) та готівку.
За даними Forbes, Нестор Шуфрич один із найбагатших українських парламентарів. Його реальні доходи оцінені на початку 2020-го більш ніж у 200 млн. доларів.
Шуфрич під час відвідування окупованого Криму у 2019 році
Кар'єра
Після повернення з термінової служби в армії у 1987 році Шуфрич працював перекладачем на одному з підприємств системи воєнторгу МО СРСР (за іншими відомостями – у торговельно-побутовому підприємстві Ужгорода).
У цей же період він переганяє автомобілі з Угорщини, пізніше організує власну бригаду, а сам керує справами.
1989 – 1990 роки – Шуфрич працював інженером наукового центру "хунгарології" і згодом став радником у будівельному кооперативі "Ретро".
1990-1991 роки – комерційний директор в українсько-австрійському підприємстві "Текоп".
1991 – 1995 роки – заступник директора, а потім і директор спільного підприємства "Вест-Контрейд".
1995 – 1998 роки – був обраний президентом СП "Вест-Контрейд".
1996 року Шуфрич йде в політику і стає членом СДПУ(о) Віктора Медведчука.
1997 - Шуфрич виконував функції заступника секретаря Закарпатського обкому СДПУ(о). Вже наступного року його обрали членом Політради партії.
1998 року Шуфрич став депутатом Верховної III скликання від СДПУ(о). Його обрано по округу №70 у Закарпатській області. Був членом Комітету з питань бюджету.
У березні 2002 року Шуфрич намагався балотуватися на виборах до ВРУ IV скликання по "своєму" 70-му округу на Закарпатті, але зайняв лише третє місце, отримавши 9,2% голосів. Шуфрич двічі намагався оскаржити результати, а потім вирішив не гаяти часу і взяв участь у виборах по округу № 201 у Черкаській області, за яким було призначено повторні вибори. У липні 2002 року був обраний народним депутатом, набравши 29,8% голосів, випередивши навіть лідера ПСПУ Наталю Вітренко, яка посіла друге місце. Незважаючи на численні скандали, результати голосування не було скасовано у судовому порядку.
Шуфрич та Медведчук
У Раді IV скликання він був членом Комітету ВР з питань бюджету, керівником групи з міжпарламентських зв'язків зі Словаччиною, членом групи з міжпарламентських зв'язків із Італією.
2003 – Шуфрич обраний заступником голови СДПУ(о).
На президентських виборах 2004 року Шуфрич активно підтримував Віктора Януковича, навіть був його представником у ЦВК.
У квітні 2005 року Шуфрича обрали першим заступником голови СДПУ(о) Віктора Медведчука.
2006 року Нестор Шуфрич балотувався до парламенту за списком "Опозиційного блоку "Не так!" до якого увійшли: СДПУ(о), Республіканська партія, партія "Центр" та "Жінки за майбутнє". Очолював цю політсилу перший президент України Леонід Кравчук. Проте політсила до парламенту не пройшла.
Проте на місцевих виборах у тому ж 2006 році блок "Не так!" отримав 4 депутатські місця у Верховній Раді Криму. Першим номером кримського списку вважався Нестор Шуфрич, який отримав мандат.
13 грудня 2006 року Шуфрич призначений міністром з питань надзвичайних ситуацій у другому уряді Віктора Януковича.
У серпні 2007 року президент Ющенко зажадав відставки Шуфрича, а потім у вересні навіть підписав указ про відставку міністра НС. Проте Шуфрич та Янукович йому не підкорилися, пославшись на те, що це питання перебуває у компетенції Ради, а не президента.
У грудні 2007 року прем'єр-міністром України стала Юлія Тимошенко і Шуфрич залишив посаду голови ДСНС.
Шуфрич із Кобзоном
З листопада 2007 року до березня 2010 року Шуфрич народний депутат ВР VI скликання. Він входив до фракції Партії регіонів. Був членом Комітету ВР з питань бюджету, членом груп міжпарламентських зв'язків зі Словаччиною, Австрією, Таїландом, РФ, Швейцарією, США, Угорщиною, Німеччиною, Францією, Великобританією та Китаєм.
З 19 травня по 15 грудня 2009 року був головою ТСК ВР з питань розслідування інциденту за участю міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який стався 4 травня 2009 року, та інших повідомлень про можливі зловживання з його боку.
У березні 2010 року Шуфрич повернувся на посаду голови ДСНС в уряді Миколи Азарова. Проте вже у липні того ж року було зміщено та призначено заступником Секретаря РНБО Раїси Богатирьової. Причиною відставки Шуфрич називав конфлікт із головою президентської адміністрації Сергієм Льовочкіним. У РНБО він перебував до кінця 2012 року.
Листопад 2012 – листопад 2014 року – депутат ВР VII скликання, член фракції Партії регіонів. Увійшов до Комітету ВР з питань бюджету та став членом Постійної делегації у міжпарламентській організації "Постійна делегація у Міжпарламентській Асамблеї держав - учасниць СНД".
Під час Євромайдану 16 січня 2014 року був одним із нардепів, які голосували за "диктаторські закони".
Після втечі Януковича, розпаду ПР та перемоги Майдану Шуфрича приєднується до "Опозиційного блоку".
За результатами позачергових виборів Верховної Ради VIII скликання, які відбулися 26 жовтня 2014 року, Шуфрич став народним депутатом України від партії Опозиційний блок.
У листопаді 2017 року Шуфрич вступив до партії "За життя", заснованої Вадимом Рабіновичем.
18 січня 2018 року був одним із 36 депутатів, які голосували проти закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
На позачергових парламентських виборах влітку 2019 року обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя", №7 у списку. Голова Комітету з питань свободи слова у Верховній Раді ІХ скликання. Цього ж року профінансував партію "ОПЗЖ" на 1,6 млн. грн.
У вересні 2021 року Шуфрич став співвласником телеканалу "Перший незалежний", створеного працівниками закритих телеканалів Віктора Медведчука.
Шуфрич із представниками УПЦ Московського патріархату
Скандали
Нестора Шуфрича постійно супроводжували бійки та скандали.
Більшість ЗМІ у грудні 2004 року опублікували фото з ЦВК, на якому Шуфрич, оголивши торс, вступає у бійку з представниками Віктора Ющенка. У січні 2005 року, під час "народної інавгурації" Віктора Ющенка на Майдані Шуфрича побили прихильники нового президента і він навіть потрапив до лікарні зі струсом мозку.
2005 року Нестор Шуфрич затіяв бійку з "Беркутом", намагаючись захистити від арешту свого однопартійця Івана Різака. Тут йому теж не пощастило і Шуфрич потрапив до лікарні.
2008 року він знову побився зі спецназівцями, намагаючись не допустити транспортування свого колеги Миколи Рудьковського до СІЗО. Внаслідок бійки Шуфрич знову потрапив до лікарні.
Того ж року Шуфрич уже сам побив Миколу Рудьковського прямо у кабінеті.
У 2009 році Нестор Іванович вдарив Сергія Льовочкіна відразу після засідання фракції Партії регіонів. А наприкінці року Шуфрич накинувся з кулаками на Юрія Луценка прямо у студії "Шустер Live".
Шуфрича побили у Одесі. Скріншот відео
Після Євромайдану побиття Нестора Шуфрича стало регулярним. У лютому 2014 року йому дісталося від нардепа Миколи Паламарчука. У вересні того ж року Шуфрич спробував втекти від одеських активістів Євромайдану, але його наздогнали та сильно побили. Охорона врятувала його від бака для сміття. А наприкінці року він побився з нардепом Олегом Ляшком, який звинуватив Шуфрича у спробі дати хабар.
У грудні 2018 року Шуфрич спровокував масову бійку біля трибуни у сесійній залі, коли зірвав плакат із закликом посадити Медведчука до в'язниці.
1998 року Шуфрич зламав щелепу своїй тодішній дружині Наталії Вороні, і та написала заяву до міліції. Проте свідків не було, тож інцидент зам'яли. Про цей випадок суспільству нагадав спочатку Геннадій Москаль, а згодом і Юрій Луценко, через що й сталася бійка у студії "Шустер Live".
Шуфрич 2005 року заявив, що проти нього було порушено близько 18 кримінальних справ. Проте жодне так і не дійшло до суду.
Проте навіть не бійки та кримінальні справи викликали у суспільстві найбільший резонанс. Темою №1 для обговорення та різних пліток стали інтимні стосунки Нестора Шуфрича та Юлії Тимошенко. Про їхні стосунки багато розповідав Михайло Бродський. Він стверджував, що все почалося у бюджетному комітеті парламенту і продовжувалося потім не один рік. Вони відпочивали разом то в Єгипті та на Сицилії, то на яхті Шуфрича, удвох приходили до Бродського на вечерю. Про їхні стосунки він навіть обіцяв написати книгу. Луценко у близькому колі теж критикував Тимошенко за довготривалі стосунки із Шуфричем.
Шуфрич із Георгіївською стрічкою
Сім'я
Нестор Шуфрич народився у відомій та шанованій на Закарпатті сім'ї.
Дід політика був успішним банкіром у чехословацький та угорський період. 1945 року не покинув рідну землю і був одним із організаторів банківської справи на Закарпатті.
Батько Нестора Шуфрича був відомим спортсменом, чемпіоном України з великого тенісу керівником обласної організації товариства "Динамо".
Мати Марія Петрівна за радянських часів працювала в обласному відділенні "Спортлото", а згодом Нестор переоформив на неї значну частину свого бізнесу. Батько політика також отримав деякі підприємства свого сина.
Нестор Шуфрич одружений втретє.
Перша дружина – Ірина Ярошовець історик за освітою, донька тодішнього секретаря Закарпатського обкому КПРС. Цей шлюб тривав недовго.
Друга дружина – Наталія Ворона-Шуфрич, переможниця кількох конкурсів краси, міс Ужгород. Шлюб тривав сім років.
Від перших двох шлюбів у Нестора Шуфрича двоє дорослих синів
Олександр (1988 року народження), колишній спортсмен, футбольний функціонер. Закінчив Київську академію адвокатури. З 2012 року – віце-президент ФК "Закарпаття".
Нестор (1995 року народження), пише пісні, вірші, читає реп, займається живописом. 2016 року в його сім'ї народився син Михайло, і політик став дідом.
Третя дружина Нестора Шуфрича – Катерина Майкова. Вона виступала у бальних танцях, виграла бронзовий кубок світу та золоті медалі на двох чемпіонатах України. Працювала у Харкові тележурналістом. Після заміжжя переїхала до чоловіка до столиці та займається вихованням трьох дітей. У сім'ї дві дочки Марія та Ганна та син Іван.
Цитати
"Голосувати за Ющенка? Я не те, що собі руку відріжу, я її відгризу! Мого пальця на кнопці при голосуванні за Ющенка не буде ніколи".
"Якщо Рудьковський запропонував скасувати автономію Криму, то він просто вдарився головою об березу. Якщо Рудьковський таке сказав, то я передам йому особисто як депутат Верховної Ради Криму. Якщо Микола заявив проти автономії Криму, то нехай він краще більше займається собою і не розбурхує людей. Я сприймаю цю ідею як маразм заблукавшої і темної людини. Я зараз відразу зателефоную Колі і скажу, що думаю з цього приводу".
"Я говорив про... Петра Порошенка, про видатні організаторські здібності Олександра Зінченка, про Давида Жванію - міністра, який створює надзвичайну ситуацію в МНС, про абсолютно "безкорисного" Миколу Мартиненка. Я прогнозував, що якщо з усіма ними не розібратися і не вичистити авгієви стайні, то ці "шакали" загризуть "робочу конячку".
"Я знаю, чому Ющенко більше любить бджіл, ніж український народ, бо бджоли мовчать".
"…це вже "надцята" справа, яку порушили у відношенні мене, але ці дії не змусять мене змінити свою позицію".
"Ця зеленість не в плані доларів, а в плані політичного досвіду Арсенія [Яценюка] його підвела".
"Коли країною керує мудак, все у країні не так".