Буча з квітучого, доглянутого передмістя Києва перетворилася на суцільне згарище, засіяне розстріляними тілами місцевих жителів. І хоча Росія заперечує свою провину, кожен українець знає і ніколи не забуде винуватців "Бучанської різанини". А сама Буча ховає своїх мертвих і чекає на перемогу, щоб повстати з попелу.
Про надії місцевих жителів розпитав "Укрінформ"
Читай також: У російському "Яндексі" приховують фото зруйнованої Бучі та звірства своїх солдатів
На вулиці Вокзальній 27 лютого ЗСУ вперше розбомбили російську колону. Зараз важко уявити, що колись вона була гарною та чистою. Вона виглядає, як філія пекла. І в будинках по сусідству весь цей час залишалися мирні люди, які й зараз змушені сидіти у підвалах та готувати їжу на дворі.
"Коли вперше до мене прийшли, то питали, чи немає у нас бандерівців. Спочатку були якісь плоскоморді, років по двадцять. Потім прийшли старші та з іншою зброєю", - розповідає Сергій, який не зміг виїхати через операцію".
Читай також: Росіяни виправдали вбивства українців у пропагандистській статті
Його будинок розікрали російські солдати. Все, що мародери не змогли забрати, просто розбили, порвали чи поламали.
Читай також: У російському сегменті "Вікіпедії" з'явилася стаття про різанину в Бучі
У будинку Анни, її чоловіка Гриши та сина Дмитра немає ні вікон, ні дверей. Тому жінка ночує у підвалі дитячого садка, а чоловіки залишаються вдома та гріють їжу паяльною лампою.
"Тепер я глуха, хіба можна пережити, коли безперервно бахкає, гуркоче і вибухає. Моя хата тепер мені гидка. Вона вся брудна і смердить від цього диму, що там неможливо буде жити. Воно тут все коптіло, горіло тією чорною сажею. Спершу в підвалі було більше, ніж п’ятсот людей, а потім 8-9 березня зробили коридор і трохи виїхало.”
Читай також: Братську могилу у Бучі показали на супутникових фото
Загарбники насамперед позбавили місцеве населення зв'язку – забирали мобільні телефони та розбивали їх.
"Підлюги, тепер ми без зв'язку. Ми весь час сиділи вдома, а тих, хто виходив - розстрілювали. Тіла валялися всюди, навіть посиніли. Потім люди самі брали і на городах ховали. Ось по сусідству вони Валерку вбили і Люда його вдома поховала, - продовжує розповідь Ганна.- Я не вважаю їх людьми! Адже в людській голові це не вміщається. Людина розсудлива такого навіть подумати не може."
"Ми поховали трьох. Це були наші сусіди. У деяких питали документи, вони показували, далі йшли - їх просто розстрілювали в спину. Останнього нашого Льоню вбили, як він зачиняв двері у підвал, де ми жили. Він упав мертвий на сходах, а через якийсь час хтось прийшов і кинув ще на нього гранату. Ми його збирали частинами, щоб поховати. Але, повірте, тут ще й похуже були історії. Це ще обична", - розповідає молодий хлопець Ярослав.
Убитих поховали на подвір'ї, під гаражами. Але всі випробування не зламали мешканців Бучі. Вони просто хочуть жити далі.
Читай також: Намагалися та розстрілювали: у Бучі у підвальному приміщенні виявили "штаб" окупантів (відео)
"Спершу приберемо все це, - каже Ярослав. - Адже хто, як не ми, це зробить? Діждемося перемоги, відновимо наш емоційний стан і будемо будувати нашу Україну, сім’ї. Ми чули всі до одного вистріла, які йшли на Ірпінь. Танки стояли одразу біля наших будинків і круглосуточно стріляли. Знаєте, таке мирна людина не мала б переживати…"
"Як підірвали нашого Льоню, - продовжує розповідати Микола Павлюк. - Ми добу не виходили. Потім вони прийшли. Ми всі стояли в темряві з піднятими руками, щоб, як вони зайдуть, вони бачили наші руки. Тому що могли просто розстріляти. "
"Ми були прямо в них під ногами. Вони що хотіли, те й робили з нами. Хотіли виводили, хотіли заводили. Підвал замикали зовні. Нам раз на три дні дозволяли приготувати щось на вогні під будинком. Комендантська година була за московським часом з 17.00 до 9.00 Нас контролювали звичайні гопники. Такі чмошники, що їх узагалі важко назвати людьми."
"Вони спочатку тут трьох убили, а потім ще трьох. Відразу за воротами стояв вартовий. По воду дозволяли ходити тільки жінкам, чоловіків одразу розстрілювали. Убили чоловіка, якому було 82 роки. Застрелили в спину. Навіщо вони його вбили? А там жінку, 32 роки, прямо в голову розстріляли… - розповідають люди з підвалу садка.- Один із Твері мені казав: "Ми такі жебраки проти вас. А ви так багато тут живете". Як тікали, ось тут під будинком п'ять камазов стояли. Грабували, як свині. Кожен будинок перетрусили. Вони брали навіть собачий і котячий корм. Що нас вкрай здивувало. М’ясорубки і кімнатні тапочки забирали…"
Читай також: Розстріл мирних жителів та братські могили: які злочини росіян пережила Київська область (фото)
Їх теж випускали надвір лише за дозволом. Іноді навіть чаю за день не могли нагріти.
Неподалік знаходиться братська могила біля храму Андрія Первозванного. Чоловіки розповіли, як ховали вбитих:
"Ось так під страхом смерті, що і нас можуть розстріляти, ходили вулицями з тачками і збирали тіла. Лежать тіла кілька днів, ми й виходили збирати їх. В одній могилі 67 закопали. У другій не знаємо скільки. Деяких ховали в окремих могилах по кілька убитих."
Жителі Бучі не хочуть їхати звідси, хочуть жити у своїх будинках, на своїй землі. Вони ні на що не скаржаться і роблять, що мають.
Раніше Realist.online розповідав, що в ЄС заявили про готовність направити в Україну слідчі групи з військових злочинів Росії.