Скасування пільгового режиму торгівлі з Євросоюзом остаточно закрило епоху сировинного експорту без обмежень. Про це пише Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Три роки безмитної торгівлі без квот завершилися 5 червня 2025 року. Те, що прийшло на зміну, не є поверненням до довоєнного статус-кво: доступ до ринку ЄС тепер купується не обсягами сировини, а швидкістю адаптації до європейських правил. А станом на вересень 2026 року до цієї змінної додалася друга, значно жорсткіша, – фізична здатність вивезти товар.
Автономні торговельні заходи вичерпали свій політичний ресурс
Запроваджені в червні 2022 року автономні торговельні заходи (ATM) призупинили всі 40 тарифних квот, систему вхідних цін на плодоовочеву продукцію та торговельні захисні заходи щодо сталі. Ефект був негайним: частка ЄС в українському агропродовольчому експорті зросла з 28 % у 2021 році до 52 % у 2024-му, а Україна стала третім за вартістю постачальником агропродукції до Євросоюзу – 13 млрд євро, або майже 7 % імпорту, підрахували в Європейському центрі політики.
Саме масштаб і став проблемою. У 2024 році частка України в імпорті ЄС сягнула 68 % щодо пшениці, 47 % щодо яєць, 37 % щодо цукру та 31 % щодо меду. Товарні позиції, які до війни підпадали під квоти, дали 5,4 млрд євро – близько 42 % усього агропродовольчого експорту до ЄС. Для Брюсселя це були цифри солідарності, для фермерів прикордонних держав-членів – цифри витіснення з власного ринку. Адже там, де раніше лежала продукція місцевих фермерів, почала лежати продукція українських.
Аграрні лобі Польщі, Угорщини та Словаччини змінили правила гри
Протести фермерів, односторонні заборони з боку Польщі, Угорщини та Словаччини і механізм «екстреного гальма», який Єврокомісія активувала для вівса, яєць, цукру, круп і меду, зробили чергове продовження ATM політично неможливим. Із 6 червня 2025 року квоти повернулися – у скороченому вигляді, на рівні 7/12 річного обсягу. На період з 6 червня до 31 грудня 2025 року їх розподіляли за принципом «перший прийшов — перший обслужений»; з 2026 року адміністрування цих квот повернулося до імпортних ліцензій. Для експортерів це означало кілька місяців роботи в режимі, який ніхто не планував.
Оновлена ПВЗВТ обміняла передбачуваність на стелі за чутливими
30 червня 2025 року сторони узгодили перегляд Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. 13 жовтня Рада ЄС уповноважила Єврокомісію провести цей перегляд, 14 жовтня Комітет асоціації у торговельному складі ухвалив Рішення № 3/2025, а з 29 жовтня оновлений режим почав застосовуватися. Він переглядає тарифні графіки за десятками товарних позицій, а для фруктів і овочів відновлює систему вхідних цін.
Логіка нової моделі – «змінна геометрія». Для чутливих позицій (цукор, м’ясо птиці, яйця, пшениця, кукурудза, мед) квоти зросли, але залишилися нижчими за фактичні поставки воєнних років. Квота на пшеницю збільшена з 1 до 1,3 млн тонн, тоді як у 2024 році Україна поставила до ЄС 6,4 млн тонн. Квота на цукор становить 100 тис. тонн проти 320 тис. тонн експорту 2024 року, на м’ясо птиці – 120 тис. тонн проти 90 тис. до війни. Найбільший приріст порівняно з 2021 роком отримали мед – з 6 до 35 тис. тонн, тобто майже вшестеро, і білий цукор – з 20 до 100 тис. тонн, або вп’ятеро. Як зазначає Вероніка Мовчан з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, позаквотові мита настільки високі, що поставок понад квоту очікувати не варто.
Торговельні преференції прив’язали до темпів наближення до стандартів ЄС
Ключова новація – обумовленість. Ширший доступ до спільного ринку Україна отримує в обмін на поступове наближення до виробничих стандартів ЄС: добробут тварин, застосування пестицидів, ветеринарні препарати. Рішення № 3/2025 встановлює кінцевий термін – 31 грудня 2028 року, а прогрес щорічно звітується. Домовленість також симетрична: Україна збільшує власні квоти на свинину, м’ясо птиці та цукор з ЄС і знижує решту ввізних мит.
Фактично торговельна політика перетворилася на інструмент передвступної адаптації. Це вигідно для тих, хто вже інвестував у сертифікацію та простежуваність, і болісно для виробників, які роками конкурували виключно ціною.
Захисне застереження дозволяє загальмувати торгівлю в односторонньому порядку
Обидві сторони отримали право запроваджувати обмеження, якщо імпорт створює загрозу внутрішньому ринку, причому з боку ЄС оцінка може здійснюватися як на рівні всього блоку, так і на рівні окремої держави-члена. Це компроміс, який аналітики називають більш збалансованим, але він додає ризику планування: контракт, підписаний навесні, теоретично може зіткнутися з обмеженнями восени. Втім, за десять місяців дії оновленої угоди публічних свідчень про застосування цього механізму немає, а фокус фермерських протестів у ЄС змістився з українського імпорту на субсидії САП. Реальна вага українського агроекспорту для ринку ЄС і без того залишається помірною: як показує дослідження OSW, у 2024 році вона становила 6,7 % вартості імпорту, а за підсумками 2025-го знизилася приблизно до 6 %.
Але національні заборони трьох держав-членів досі поза цим механізмом
Оновлена ПВЗВТ мала зробити односторонні національні ембарго неможливими: будь-яке обмеження ухвалюється на рівні ЄС. На практиці Польща, Угорщина та Словаччина зберігали свої заборони й у 2026 році – попри позицію Єврокомісії, яка не бачить для них жодного виправдання і не виключає позову до Суду ЄС. У травні 2026 року новий уряд Угорщини заборону підтвердив. Отже, простір для політичного загострення звузився, але не закрився: юридична конструкція працює краще за фактичну.
Підсумки 2025 року показали ціну переходу
Перший рік без «торговельного безвізу» обійшовся дорого. Євросоюз імпортував українського агропродовольства на 10,6 млрд євро – на 2,6 млрд, або 19 %, менше, ніж роком раніше. Це найбільше падіння серед усіх країн походження: Україна відкотилася з третього на четверте місце серед постачальників і формує тепер 6 % вартості агропродовольчого імпорту ЄС. Майже все скорочення дали зернові – зменшення на 2,2 млрд євро, або 49 %, за рахунок кукурудзи (скорочення на 40 % або на 1,2 млн тонн) і пшениці (скорочення на 65 % або на 0,9 млн тонн); ще на 870 млн євро, або 52 %, впав ріпак. Експорт ЄС до України за той самий рік зріс на 9 %.
Українська статистика фіксує те саме з іншого боку. Агропродовольчий експорт становив близько 22,5 млрд дол. США (скорочення на 8,8 %), тоді як імпорт агропродукції піднявся до п’ятирічного максимуму. Частка агросектору в загальному товарному експорті склала понад 56 %, але частка ЄС у самому агроекспорті вперше з 2021 року опустилася нижче половини – до 47,5 %, або 10,7 млрд дол. США. Додатне сальдо аграрної торгівлі з ЄС скоротилося з 8,87 до 6,06 млрд дол. США.
Двобічна торгівля товарами при цьому не просіла: у 2025 році Україна та ЄС наторгували на понад 68 млрд євро – 46,4 млрд експорту ЄС проти 21,7 млрд імпорту з України. Порівняно з 2021 роком імпорт ЄС з України впав більш ніж на 9 %, а експорт до України зріс більш ніж на 64 %. На ЄС припадає близько 65 % усієї товарної торгівлі України.
Перше півріччя 2026 року дало відскок – але не за рахунок ЄС
За січень–червень 2026 року, за даними Держмитслужби та ННЦ «Інститут аграрної економіки», зовнішньоторговельний оборот агропродовольчою продукцією склав 17,3 млрд дол. США (зростання на 10 %): експорт – 12,6 млрд дол. США (зростання на 11 %), імпорт – 4,7 млрд дол. США (зростання на 8 %), додатне сальдо – 7,9 млрд. дол. США. Частка агропродовольства в загальному експорті країни зросла до 60 %, а продукти з вищою доданою вартістю – борошно, солод, крохмаль, молочна та яєчна продукція, готові харчові вироби – сформували близько 19 % агроекспорту.
Показовою є зміна географії. За підсумками півріччя найбільшим покупцем української агропродукції стала Туреччина – 1,57 млрд дол. США, випередивши Італію (1 млрд дол. США) та Іспанію (984 млн дол. США). Торгівля з ЄС теж зросла: оборот агротоварами між Україною та Євросоюзом додав 11 % і сягнув 8,55 млрд дол. США. Але зростання дали не квотовані сировинні позиції, а переробка і треті ринки.
Сталь показала, що логіка стель не обмежується агросектором
6 червня 2025 року ЄС продовжив призупинення захисних заходів щодо чорних металів ще на три роки, до 5 червня 2028-го, – і саме на цей виняток розраховувала українська металургія. Проте старий захисний механізм і без того спливав 30 червня 2026 року: з 1 липня його замінив Регламент (ЄС) 2026/1384 – уже не тимчасовий захисний захід, а постійний інструмент. Загальний обсяг безмитних квот скорочено приблизно на 47 %, до 18,3 млн тонн на 26 товарних категорій, позаквотове мито піднято з 25 % до 50 %, а з 1 жовтня 2026 року додається вимога документального підтвердження «melt and pour». Половина загального обсягу зарезервована виключно за партнерами з угодами про вільну торгівлю.
Розподіл між країнами визначив окремий імплементаційний Регламент (ЄС) 2026/1457 від 29 червня 2026 року, який діє до кінця року. Україні виділено 1,05 млн тонн на рік – розрахунок спирався на референтний період 2022–2024 років, тоді як у 2025 році Україна поставила до ЄС 2,62 млн тонн. За оцінкою GMK Center, індивідуальні квоти для українських постачальників у середньому на 60 % нижчі за фактичні обсяги 2025 року, тобто скорочення для України помітно перевищує загальне; річні втрати оцінюють у 1,3–1,6 млн тонн і 850 млн – 1 млрд дол. виручки. Застереження Європарламенту про врахування статусу країни-кандидата у безпековій ситуації Комісія врахувала лише частково.
До цього додався CBAM, який запрацював з 1 січня 2026 року: лише в першому кварталі українські металурги втратили понад 1,1 млн тонн замовлень з ЄС. Виробництво сталі в Україні прогнозують на рівні 6,5 млн тонн у 2026 році – нижче історичного мінімуму 2023-го. Для галузі, яка спрямовує до Євросоюзу близько 80 % свого експорту, це той самий сценарій, що агросектор пройшов роком раніше, тільки без перехідного періоду.
Експортери шукають маржу в переробці, а не в обсягах сировини
Найпрактичніший висновок захований у деталях регламенту 2025/2199: квоти повністю скасовано для шоколадних виробів, декстринів і модифікованих крохмалів, грибів, цукрових сиропів, йогуртів та низки харчових продуктів. Там, де закінчується сировина й починається переробка, стелі просто не діють. Виняток – борошно, для якого той самий регламент, навпаки, запровадив окрему тарифну квоту на 30 тис. тонн.
Ринок відреагував швидко. Станом на початок липня 2026 року повністю вибрано річну квоту на пшеницю, а решта чутливих позицій підійшла до межі: яблучний сік – 91 %, м’ясо птиці, яйця в шкаралупі та яєчні продукти – по 75 % квартальних обсягів, етанол – 64 %, мед – 61 %, цукор і цукрова кукурудза – по 59 %. Показовим є й приклад ріпакової олії, експорт якої в першому кварталі 2026 року зріс більш ніж у 30 разів завдяки стимулюванню внутрішньої переробки.
Логістика стала жорсткішим обмеженням, ніж квоти
Улітку 2026 року вузьким місцем перестали бути тарифні стелі. У липні РФ завдала 67 ударів по об’єктах морських портів, 35 – по цивільних суднах у портах і ще 22 – по суднах у морському коридорі; порти Великої Одеси, через які проходить близько 90 % українського агроекспорту, фактично зупинилися. З початку серпня до одеських портів не зайшло жодного судна, за перші два тижні місяця експорт зерна впав приблизно на 75 % до аналогічного періоду 2025 року, а міністр аграрної політики припустив, що річний агроекспорт може скоротитися вдвічі.
Альтернативи покривають небагато: за січень–липень 2026 року українські порти перевалили близько 46 млн тонн, з яких 42,2 млн – Велика Одеса і лише 3,8 млн – Дунайський регіон. Це змінює прочитання квотної статистики: невибрана квота більше не свідчить про слабкий попит, а вичерпана – про сильний. Україна разом з Єврокомісією, Молдовою та Румунією працює над розширенням пропускної здатності дунайських портів, залізниці та автомобільних маршрутів, але масштаб заміщення обмежений.
Компаніям варто перебудувати експортну стратегію ще до вступу в ЄС
Для бізнесу нова конструкція означає три практичні кроки. Перший – переносити акцент із валу на глибину переробки: саме там маржа не обмежена адміністративно. Другий – інвестувати в стандарти завчасно, бо після 2028 року відповідність перетвориться з конкурентної переваги на умову доступу. Третій – диверсифікувати географію й логістику. Тут терміни вже конкретні: Мінагрополітики оголосило, що у вересні 2026 року відновлює офіційні консультації з Єврокомісією щодо перегляду та збільшення квот на цукор, крохмало-патокову продукцію, спирт і біоетанол, причому запити сформував сам бізнес. Паралельно радять максимально вибирати глобальні квоти СОТ зі зниженою ставкою мита, де резерв залишається суттєвим.
Географія теж рухається. Зона вільної торгівлі з ОАЕ запрацювала з 1 липня 2026 року, знявши мита з 97 % українського експорту до Емiратів. Угоду про ЗВТ з Туреччиною Верховна Рада ратифікувала 14 липня 2026 року, президент підписав закон 31 липня, турецька сторона завершила процедури на початку серпня; угода набере чинності в перший день другого місяця після обміну дипломатичними нотами, тож точна дата залежить від цього обміну. Вона відкриває безмитний доступ для 84 % товарних позицій і, що важливіше, знімає бар’єри саме для продукції переробки. Окремим напрямом стають Велика Британія, Швейцарія та Норвегія.
Безумовний нуль був воєнною пільгою, а не торговельною моделлю. Керована лібералізація гірша для трейдерів сировини, але краща для тих, хто будує переробку: як наголошують у Tony Blair Institute, довгострокова конкурентоспроможність визначається не тим, скільки вирощено, а тим, скільки вартості створено після врожаю. Питання 2026 року в тому, чи встигне ця перебудова за темпом, який задає не Брюссель, а війна.