Падіння частки торгівлі за правилами СОТ та зростання нетарифних бар’єрів остаточно перетворили мита на інструмент геополітики. Про це пише Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
До кінця лютого 2026 року частка світової торгівлі, що здійснюється на умовах режиму найбільшого сприяння, впала до 72 % — таку оцінку дали економісти СОТ у березневому огляді Global Trade Outlook. Ще у 2022-му за загальними правилами йшло понад 80 % світового товарообігу.
У липні гендиректорка СОТ Нгозі Оконджо-Івеала уточнила картину: крім цих 72 %, ще близько 16 % товарообігу йде на преференційних умовах у межах ширшої системи СОТ — двосторонніх і регіональних угод, збудованих на її ж фундаменті. Тобто вісім-десять пунктів різниці — це не зникла багатосторонність, а вимірюваний обсяг торгівлі, який перейшов з-під загальних норм під дію двосторонніх домовленостей, винятків і секторальних режимів.
Цифру варто читати з поправкою на її природу: це річний розрахунок із відсіченням на кінець лютого 2026 року, і наступний СОТ оприлюднить лише в березні 2027-го. До нього ввійшли рішення Верховного суду США та плоска надбавка за розділом 122, але не липнева зміна правової конструкції американських мит — перехід на дворівневі ставки за розділом 301 і перше в історії застосування розділу 338 проти Канади, — а вона зміщує баланс далі в бік дискримінаційності.
Ціну вже рахують. За червневою оцінкою Всесвітнього економічного форуму, геоекономічна фрагментація коштує світовій економіці 213–307 млрд дол. США щороку і додає 0,2–0,3 в. п. до глобальної інфляції; у жорсткому сценарії втрати сягають 6,9 трлн дол., або 6,4 % глобального ВВП. Ключова деталь для Києва: країни поза великими блоками втрачають помітно більше — 10,7 % випуску проти 6,4 % у середньому по світу. МВФ у липневому оновленні World Economic Outlook знизив прогноз глобального зростання до 3,0 % на 2026 рік, називаючи торговельну фрагментацію одним із головних зустрічних вітрів поряд із геополітичною напругою та слабкими бюджетними буферами.
Мито стало інструментом зовнішньої політики — і пережило власну правову базу
2026-й дав рідкісний природний експеримент. 20 лютого Верховний суд США у справі Learning Resources v. Trump визнав незаконними «тарифи Дня визволення», запроваджені за законом IEEPA; близько 166 млрд дол. уже зібраних мит стали потенційно поверненими. Мита при цьому не зникли.
Того ж дня Білий дім увів 10-відсоткову надбавку за розділом 122 Закону про торгівлю 1974 року — за два дні оголосивши про підвищення до 15 % — і одразу почав готувати заміну, бо розділ 122 обмежений 150 днями та стелею у 15 %. 24 липня, у ту саму хвилину, коли надбавка спливла, набули чинності нові мита USTR за розділом 301: 10 % і 12,5 % на товари 60 економік, формально — за неефективну заборону імпорту продукції примусової праці.
Урок для експортера простіший за юридичну конструкцію: змінюється підстава, а не ставка. Секційні мита (розділи 232 і 301) юристи описують як нову підлогу, а не тимчасовий важіль: вони процедурно стійкі, не мають строку дії й переживуть зміну адміністрацій.
Липень додав ще одну ілюстрацію. Уперше в історії США застосували розділ 338 Тарифного акта 1930 року — проти Канади: три прокламації від 20 липня наклали 50-відсоткове мито приблизно на 20 млрд дол. канадського імпорту — молочні продукти, алкоголь, автомобілі — включно з товарами, що відповідають правилам USMCA. Після зриву переговорів мита запрацювали 22 серпня, а канадські контрзаходи у 15–50 % щодо американських товарів — з 8 вересня. Розділ 338 не має ані строку дії, ані вимоги попереднього розслідування, а його частина (b) дозволяє ескалацію аж до заборони імпорту.
За підрахунками PIIE, практика вибіркового підвищення й зниження ставок для окремих партнерів поки що зачіпає близько 11 % світової двосторонньої торгівлі — рівно стільки, скільки важать у ній самі США. Наслідувачів немає, але прецедент створено, і Брюссель до нього придивляється: у січні 2026-го торговельний комісар Марош Шефчович запропонував прив’язати європейські низькі ставки до «справедливих» практик і відкритості ринку партнера, тобто відмовитися від безумовності режиму найбільшого сприяння. Для довідки: під MFN сьогодні входить лише близько 10 % американського імпорту, тоді як європейського — 79 %, китайського — 42 %.
Нетарифні бар’єри коштують дорожче за тариф
UNCTAD нарахував близько 18 тисяч нових дискримінаційних заходів із 2020 року, а технічні регламенти зачіпають приблизно дві третини світової торгівлі. Травневий огляд UNCTAD уточнив, що це вже не другорядна стаття витрат: для 88 % країн нетарифні заходи створюють вищі експортні витрати, ніж власне мита. Самі ставки у 2025-му зросли на 10 % для розвинених економік, на 16 % для країн, що розвиваються, і на 18 % для найменш розвинених — тобто тягар розподілився зворотно до спроможності його нести.
Для експортера із середньої економіки висновок незручний: доступ до ринку більше не є функцією тарифного розкладу СОТ. Він є функцією того, чи потрапила країна до потрібного переліку.
Критичні матеріали перетворюються на предмет безпекових угод
З 1 січня 2026 року Китай розширив експортний ліцензійний каталог на сполуки самарію, гадолінію та лютецію, срібло й низку інших матеріалів — на додачу до семи рідкісноземельних елементів, підконтрольних із квітня 2025-го, а також вольфраму, стибію, галію та германію. Ліцензійний режим після травневого саміту Трампа й Сі практично не пом’якшився: попри обіцянки Пекіна зняти занепокоєння щодо ітрію, скандію та неодиму, поставки контрольованих матеріалів до Японії у червні впали до нуля.
31 березня постанова Держради № 834 — Положення про безпеку промислових і виробничих ланцюгів — звела докупи експортний контроль, перевірку інвестицій, безпеку даних і контрсанкції в єдину систему, створивши обов’язки комплаєнсу для всіх суб’єктів під китайською юрисдикцією. Розподільником доступу стала ліцензія, а не ціна.
Найближча критична дата — 10 листопада 2026 року. Тоді спливає взаємне «перемир’я», за яким Китай призупинив свої жовтневі (2025) екстериторіальні заходи, а американське Бюро промисловості та безпеки — правило про афілійованих осіб. Для будь-якого виробника, що працює з рідкісноземельними магнітами, це і є реальний горизонт планування, а не дата розв’язки.
Відповідь США оформилася 4 лютого 2026 року: на Міністеріалі з критичних мінералів за участю делегацій із 54 країн і Єврокомісії запущено Forum on Resource Geostrategic Engagement (FORGE) на заміну Minerals Security Partnership, підписано одинадцять нових двосторонніх рамкових угод і меморандумів та оголошено Project Vault — стратегічний запас на 12 млрд дол. США, з яких 10 млрд становить найбільша позика в історії Ексімбанку США, а близько 2 млрд — приватний капітал.
У липні партнери FORGE оприлюднили Керівні принципи і створили дві робочі групи — інвестиційну, зі спільним реєстром пріоритетних проєктів і співфінансуванням через державні банки розвитку, та політичну. CSIS фіксує, що на порядку денному були цінові підлоги й преференційний торговельний блок для мінералів.
Це вже не комерційні контракти. Це пакети, у яких фінансування, дозволи, зобов’язання щодо викупу продукції, цінові гарантії та політична лояльність зшиті в один документ.
Середні економіки будують стратегію життя між блоками
Диверсифікація ринків має межу — далі потрібна диверсифікація продукту. Цього року додалася друга межа: диверсифікація нічого не варта без маршруту.
Технічна відповідність — CBAM, простежуваність походження, захист інтелектуальної власності — стала формою доступу, дорожчою за тариф. Для 88 % країн це вже буквально так.
Правова підстава мита змінюється швидше, ніж саме мито. IEEPA, розділ 122, розділ 301, розділ 338 — за сім місяців Вашингтон змінив чотири юридичні опори, майже не змінивши ефективної ставки. Планувати треба від ставки, а не від закону, який її запроваджує.
Членство у клубах на кшталт FORGE чи оборонних рамок ЄС дедалі більше заміщує багатосторонні правила, тож присутність за столом переговорів окупається.
Переговорна робота має бути постійною і прив’язаною до календаря чужих процедур: до перегляду імплементаційного регламенту ЄС наприкінці 2026-го, до 10 листопада в китайському експортному контролі — а не до моменту, коли рішення вже набрало чинності.
І головне: торговельна політика тепер є частиною безпекової — у тому числі інституційно.
Фрагментація не залишає середнім економікам зручного місця. Але вона винагороджує тих, хто пропонує блокам те, чого їм бракує, — і карає тих, хто пропонує те, що вони й самі виробляють із надлишком.