— Ви згадали про обмін полоненими, в якому ваша церква відіграла важливу роль. Але в ті передноворічні дні на адресу вашої церкви лунали звинувачення, що, мовляв, якби не УПЦ, то не було б не лише обміну полоненими, а й самої війни?
— Збройний конфлікт на сході України не був породжений Українською Православною Церквою, не був підтриманий нашою Церквою, тому й не слід штучно покладати на нашу Церкву провину за нього. Згаданий конфлікт був породжений суспільно-політичними змінами та протиріччями в житті самої держави. І наша Церква робила все, щоб згладити ці суперечності. Ми, до речі, в той складний період Майдану і на початку війни на сході, головували у Всеукраїнській раді церков. Наша Церква з самого початку військового конфлікту обійняла послідовну миротворчу позицію, підтримуючи при цьому незалежність і територіальну цілісність України, про що зазначено в офіційних церковних документах. І якщо Церква в умовах, що склалися, намагається бути з людьми, з громадянами України, по обидві сторони лінії фронту, незалежно від їхніх політичних чи ідеологічних поглядів, якщо Церква зберегла можливість для діалогу, який дозволив зробити реальним цей обмін полоненими, то це слід цінувати.
— Зараз у суспільстві дуже багато суперечностей, одна з яких стосується і міжконфесійної ворожнечі. Як Ви дивитеся на цю ситуацію і наскільки ця проблема є гострою?
— Ця проблема є дуже гострою. І мені інколи здається, що деякі сили намагаються це використати. Бо якщо, не дай Боже, вони розіграють цю релігійну карту, громадянська війна охопить всю територію України. Це особливо стосується захоплень храмів, які поки що мають ситуативний характер. У різних місцях це не відіграє значної ролі, не дає широкомасштабного результату, але знову ж таки — не дай Боже, ухвалять так звані антицерковні законопроекти і ці захоплення храмів стануть легальними. Треба розуміти, що на місцях люди захищатимуть святині. А це вже може призвести дійсно до справжньої громадянської війни. Наша Церква жодного храму ні в кого не захопила. В нас апріорі немає такого бажання. Знаєте, як зрозуміти, чи священик є справжнім християнським священиком, чи лише видає себе за такого? Від священика не може лунати агресивна позиція. Якщо ви бачите, що священик проклинає когось чи закликає до якоїсь агресії, знайте, це не священик. І ми намагаємося докладати зусиль для того, щоб Церква залишалася поза політикою, бо ми розуміємо, що політика змінюється. Церква Христова пережила зміни різних політичних влад та режимів і місія її є тривалою. Ми прагнемо, щоб Церква стояла на позиціях людини як особистості, як образу і подоби Бога.