Журналіст Realist’а Євген Будерацький — про те, які виклики несе Україні перемога Трампа.
Це сталося. Дональд Трамп, незважаючи на тонни експертних прогнозів, став 45-м президентом США і вже в січні в'їжджатиме до Білого дому як його господар. Сказати, що в Україні не так бачили розклад сил у США, значить не сказати нічого.
Проблема далеко не в тому, що переважна більшість українських експертів (і не тільки) схибили з прогнозами. Ну, говорили й говорили. Проблема в тому, що у владних коридорах під час виборчої кампанії в Штатах наробили стільки помилок, що зараз їм можна тільки порадити добре подумати перед тим, як знову щось говорити або писати.
Якщо подивитися на слова українських чинних чиновників, то інколи здається, що вони забули один простий принцип — у будь-якій країні потрібно дивитися на весь спектр політичних сил, аби при будь-якому розвитку подій мати хоча б якесь поле для маневру. Тим більше, коли йдеться про таку важливу країну, як США.
Як тільки Трампа не називали українські політики. Серед усіх епітетів найм’якшим, здається, був «божевільний». Але слова словами, тут не тільки в Україні грішили. Якось впораються.
Вся проблема — в справах.
На відміну від багатьох критиків Трампа по всьому світу, Україна не тільки «тихо ненавиділа», а ще й зіграла в американській передвиборчій кампанії неабияку роль. Мало хто з країн може похвалитися тим, що через, здавалось б, внутрішній скандал змогла вплинути на перебіг виборів у США.
І якщо в самій Україні скандал з «чорною бухгалтерією» Партії регіонів швидко забули, як і десятки подібних, то зовсім інша справа, яку роль відіграла поява в ньому як фігуранта Пола Манафорта, на той час головного «штабіста» Трампа. Через українські розбірки колишньому американському раднику Віктора Януковича довелося навіть піти зі своєї посади, щоб не «замащувати» свого кандидата.
Тільки от «піти з посади» і зникнути з кампанії - це трошки різні речі. Манафорт нікуди не зник, а в Трампа з’явився не найприємніший спогад про Україну. Весь світ міг його називати як завгодно, але в Києві хтось вирішив явно підіграти Гілларі Клінтон. Не словами, а діями. І це навряд чи так просто забудуть.
Як свідчить практика, в Україні політики рідко коли здатні думати хоча б на декілька кроків вперед. Що, до речі, добре видно по рішучих реформах, на які всі так чекають. Але не про це зараз.
Чи свідомо в Україні «валили» Манафорта, чи просто так збіглося, чи їх просто використали партнери в США, як завжди, виявиться трохи згодом. Однак зараз це видається питанням, на яке варто звернути увагу.
Так, Манафорт — не Байден. Так, це лише один епізод. Так, це лише одна фігура, впливовість якої на самого Трампа може бути значно перебільшеною, але як кажуть, неприємний осад міг залишитися.
