Ви вже обрали собі роль: ведмедя, чорта, короля, смерті, козака, діда чи баби (навіть якщо ти чоловік)? Вже готуєте костюмза традиціями регіону? Вчите пісні? Тоді, швидше за все, ви родом з Буковини, Покуття або півдня Тернопільщини. І разом з материнським молоком всмоктали Маланки.
Поки мешканці міст й не думають про ялинки і різдвяні подарунки, в багатьох селах згаданих регіонів уже готуються до свята. Адже класична Маланка — це не стільки карнавал, скільки ритуал. А де ритуал, там все чітко відпрацьовано і відшліфовано поколіннями маланкарів-попередників.
В Україні, мабуть, більше й не лишилося настільки давніх і настільки щирих традицій. Все інше ритуальне або давно монополізоване церквою, або відтворюється зі сцен будинків культури за затвердженими методичками.
Як би ви відреагували на живого мамонта? Ось так і Маланка: дика стихія, котра вижила, незважаючи на спротив церкви та радянської влади. З поглибленням урбанізації Маланка теж ризикує лишитися лише у дослідженнях етнографів. Але поки вона жива — і варта уваги.
Хто страшніше
Головна підготовча робота — це створення костюма. Щось залишається з минулих років — вишиванки, приміром. Щось навіть від минулих поколінь: скажімо, в Новоселицькому та Герцаївському районах Чернівецької області вершники парадують у старій військовій формі ще радянського зразка. Ніби радянського — точніше не роздивитися за намистами, паєтками та вишивкою.
Вік високих шапок королів у Красноїльську можна визначити майже як вік дерев: у тих річні кільця на зрубі, а у шапок (їх називають касками) — стільки рядів намиста, скільки разів її позичали на свято. Зазвичай намиста на них багато.
У Горошовій Тернопільської області на маланкарях можна побачити подільські кожухи, прикрашені орнаментами. Ці предмети гардеробу точно ще пам’ятають найяснішого цісаря Франца Йосифа.
Багато персонажів маланок носять маски. Мистецтво їх виготовлення з пап'є-маше збереглося у наш час лише у Вашківцях та Красноїльську на Буковині. У більшості інших сіл замість руками виготовлених личин у хід йдуть магазинні маски шреків та путіних або саморобні мармизи з носами із шкарпеток. Глобалізація б'є під дих навіть Маланці.
Виготовити маску самотужки — кропіткий процес. Все про нього знає студент Чернівецького національного університету ім. Федьковича та затятий маланкар з дитинства, краснянин Василь Барбуца:
— Персонаж, якого ти обираєш, впливає на процес і терміни підготовки. Майбутній «очеретяний ведмідь» має ще влітку скосити очерет, висушити його, привезти додому — і в середині грудня взятися за виготовлення костюму. Процес це веселий, робиться групами і супроводжується частуваннями і співами «Урсу» — неофіційного гімна селища.
Не подобається жодна з масок, яку тобі пропонує майстер, — робиш її самостійно або в групі з досвідченими маск-мейкерами, які можуть підказати якісь важливі нюанси. Спочатку створюється форма (найзручніше з пластиліну). Далі - пап'є-маше (шар глянцевого паперу — шар джинсової тканини, і так 2−3 шари). Нарешті, розфарбовування. Вдало підібрані кольори — це 70% успіху маски.
З одягом теж треба погратися, але в даному випадку можуть допомогти члени сім'ї, які так само зацікавлені в тому, щоб їхній син був на Маланці найгарнішим (читай- найстрашнішим).
Чортівня на колесах
Карнавальна частина Маланки іноді вимагає багато часу і великих капіталовкладень. Головні маланкарські автозірки сяють навколо Чернівців: у приміських селах Чагор і Коровія чоловіки та парубки щороку виготовляють кілька машин-платформ, які їздитимуть вулицями і села, і міста на радість тисячам гостей щорічного Маланка-фесту.
Це можуть бути «Титанік» або авіалайнер ледь не у натуральну величину, спартанці на колісниці чи машина французьких жандармів. Тему придумують щороку і нікому не розголошують до самого свята: не варто псувати сюрприз спойлерами.
Хоча найкреативніше до моторизованої частини периберії ставляться у селі Горбова Герцаївського району. Дерев’яні бички пересувають ногами, з їх носів валить пар; жива Баба-Яга літає у ступі навколо найсправжнісінької хатинки на курячих ніжках. Але головний місцевий шедевр — 20-метровий дракон Смог, який кокетливо блимає очима, струшує крилами і пахкотить димом з ніздрів.
Щоб потішити рідне село черговим сюрпризом, група ініціативних горбівчан витрачає десятки людиногодин і тисячі гривень.
Прикордонне свято
Маланкують у багатьох селах (див. «Календар Маланок»). Та наймасовіша і найдивовижніша Маланка — на румунському кордоні, у Красноїльську Сторожинецького району.
Все відбувається за звичаєм, що не змінювався десятиліттями. Спершу Комендант запитує хазяїв, чи приймають Маланку. Після цього господарів віншують Дід і Баба. Потім Королі та Королеви танцюють у колі, далі приходить черга Жидів. Лікарі тим часом нишпорять навколо, роблячи дрібні капості.
Апогей дійства — взаємодія Циганів і Ведмедів. Цигани б’ють по землі важкими булавами — і Ведмеді кидаються один на одного. Цигани втихомирюють їх ножами і сокирами. Виглядає це досить брутально, і лише зблизька розумієш: це все гра, свято маскулізму.
Костюми кожного кута відрізняються від інших. Особливо це помітно по Циганах та Ведмедях. Маланка на куті Сус майже монохромна: Цигани тут у чорному, на Ведмедях — шапки-кучми і солом’яні плечі-крила у формі серця. Широченні плечі-крила у солом’яних Ведмедів з’являються на куті Дял, а найдовшими виростають в Тражанах — розмах до 6 м.
З булавами та сама історія: їх розмір у Циганів з Путни і Тражан гіпертрофується. Це вже не булава, це маленьке сонце для прив’язаних кайданами Ведмедів-сателітів. Знову маскулінні ігри в альфа-самців: хлопці пишаються, якщо можуть втримати важку булаву на витягнутій руці. Кут Путна поділяється на дві Маланки: Верхню Путну і Нижню Путну. Ведмеді тут схожі на копиці сіна.
Красноїльська Маланка — не шоу, розраховане на туристів, а ритуал, якого дотримуються багато років. Стороннім не все може здатися зрозумілим. Спостерігайте і діставайте задоволення, бо таких масштабних народних дійств більше в Україні немає ніде.
Календар маланок
1 січня
Цього дня в обідню пору масово маланкують на півдні Чернівецької області, у Герцаївському, Глибоцькому та Новоселицькому районах. Регіон цей історично тісно пов’язаний з сусідньою Румунією, а румунська православна церква давно перейшла на григоріанський календар. Тому 1 січня тут те саме свято Василя, котре за юліанським календарем припадає на 14 січня.
Маланки можна побачити у Байраках, Молниці, Петрашівці, Куликівці, Хряцьці, Тарашанах, Маршинцях, Черленівці, Подвірному та інших селах. Наймасовіша та найцікавіша маланка — у Горбовій, за 17 км від Чернівців.
Об'єднують маланки Новоселиччини і Герцаївщини відголоски давнього фракійського культу коня, головного помічника землеробів. Коні — найважливіші персонажі ритуалу.
2 січня
Побачити Маланку можна на стадіоні у селі Тернавка Герцаївського району. Велетенські фігури, схожі на примари з дивних снів, рухаються вулицями. Це солом’яні сови та ведмеді - і вони є не лише буковинською фішкою. Схожі солом’яні або очеретяні тварюки парадують взимку також вулицями Англії та Німеччини.
7 січня
Це така собі коляда з маланкарським акцентом: у день, коли православні східного обряду святкують Різдво, автентичний ритуал відбувається в селах Бояни та Припруття Новоселицького району. Це єдині в районі переберії, де збереглися народні костюми, майже не спотворені пластиковими квітами. Вдруге хлопці в цих костюмах вийдуть на вулиці в ніч з 13 на 14 січня.
Також 7−10 січня Гуцульщиною і Покуттям ходять колядувальники. Побачити знамениту коляду з Криворівні приїздять сотні туристів з усієї України. Гурти чоловіків у кептарях та із дзвіночками в руках можна побачити у Верховині, Верхньому Ясеневі, Коломиї, Косові.
9 січня
«Різдвяні зустрічі» у Новоселиці. Зазвичай цього дня у райцентрі Новоселиця Чернівецької області відбувається етнографічне свято «Різдвяні зустрічі». Час проведення можна дізнатися у будинку культури за тел.: (3 733) 212−29, 209−78. Схожі регіональні фестивалі влаштовують у багатьох райцентрах Чернівеччини. Новоселицьке свято — одне з найяскравіших.
13 січня
Час Покуття та Поділля. В цей день перебраних можна зустріти в Молодятині, Космачі, Заболотові, Пістині чи Шешорах на Івано-Франківщині, в Сосулівцях, Улашківцях, Кривенькому на Тернопільщині.
Найоригінальніша і дуже масова покутська Маланка — у селі Белелуя Снятинського району. На майдані збирається все село, щоб повболівати за своїх під час битв Ведмедів, Чортів, Жидів і Смертей. Перед тим, обходячи хати свого кута, співають традиційні маланкарські пісні. Ведмеді мають шати з очерету вагою до 30 кг. Ці костюми виготовляють 11 і 12 січня.
Найбільш розпіарена подільська Маланка відбувається пізно ввечері у селі Горошова поблизу Мельниці-Подільської та сусідньому селі Устя.
14 січня
Найяскравіше свято, як ми вже згадували, в цей день відбудеться в Красноїльську.
Також цього дня можна зустріти Маланку на вулицях Берегомета (Вижницький район), Суховерхова, Стрілецького Кута, Чагора, Ропчі, Нижніх Петрівців, Буденця, Чудея, Молодії, Заставни, Кіцманя, Мамаївців, Вітрянки, Шебутинців, Сербичан, Михалкового, Гвіздівців, Драчинців, Брусниці, Чорториї, Шубранця, Горішніх Шерівців, Бурдюга, Подвірного, Тисовця.
Великий Кучурів, що біля південної околиці Чернівців, знаменитий своїми ведмежими боями. Маланкарські костюми тут щедро прикрашені бахромою.
Набільш розрекламована Маланка — у Вашківцях Вижницького району. Народні елементи свята тут зустріти важче, ніж дикого вигляду Хірургів з бензопилами чи Мушкетерів, що фехтують пляшками самогону. Народний гумор як він є, але обережно: є шанс отримати віником від Баби чи стати «здобиччю» Ведмедя.
15 січня
Якщо можливості їздити по всій Буковині немає, відвідайте традиційний фестиваль Маланок у Чернівцях. Третьої неділі січня в чернівецькому Музеї народної архітектури та побуту (скансені) проводиться фестиваль «Від Різдва до Йордана» (вул. Московської Олімпіади, кінцева зупинка тролейбуса № 4). Сюди приїздять не лише маланкарські групи, а й колядники з усіх районів Чернівеччини та сусідніх областей.
Фото: Ірина Пустиннікова, Дан Крішмару
