— А як же профдеформація? Ти ж напевно наперед знаєш реакцію публіки, використовуєш певні сценічні прийоми.
Дана: Так або інакше я перебуваю в професії – знаю, що деякі речі виглядатимуть ефектно, можу собі щось запланувати, але, потрапляючи на сцену, все одно дію спонтанно.
Глеб: Мы вообще можем в процессе концерта изменить сет-лист.
Дана: От і всі прийоми.
— Все ж запитаю: навіщо вам був похід на нацвідбір Євробачення у минулому році?
Дана: Це був концертний майданчик, де можна заспівати для великої кількості людей, які не змогли б почути нас в інший спосіб. Ті, хто дізнаються про музику через телевізор.
Глеб: В прошлом году мы осознанно решили поучаствовать в нескольких конкурсах. Нас постоянно звали, мы постоянно придумывали какие-то оправдания, а потом решили попробовать. В случае с Евровидением мы адекватно оценивали возможности: точно не поехали бы с этой песней представлять страну. Нам пришлось пойти на большие компромиссы. Мы же никогда не выступали под фонограмму — Дана, понятное дело, пела живьем, а мы занимались хореографией. Она попросила выйти с ней на сцену, чтобы быть рядом хотя бы энергетически.
Мы не знали, что это такое — теперь знаем. И можем точно сказать, что это не наша история.
— Добре, а результати це якісь принесло?
Глеб: Да, когда мы пересекали границу с Беларусью, Дану узнали.
Дана: Ага, що я на Євробачення ходила (сміється).
— Але поява в телевізорі — вона ж все одно надає якісь додаткові бали. Вам як гурту ці бали цікаві?
Глеб: Если ты один раз появился в телевизоре, это не значит, что ты уже можешь расписывать себе гастрольный тур. Эти связь и внимание нужно поддерживать.
Дана: Думаю, якщо в тебе задача стати популярним – в телевізорі потрібно бути постійно. А я не зможу цього зробити, тому що інтроверт і тому що не зможу постійно грати по правилам і видавати те, що потрібно. А ще – в мене немає такої задачі.
— Те, що тебе почали впізнавати — тебе взагалі не напружують незнайомі люди, які підходять на вулиці?
Дана: Залежить від стану. Якщо люди підходять поспілкуватися, то все зазвичай добре. Коли перебуваю у більш закритому стані, а люди підходять зробити селфі, я намагаюсь поставити себе на їхнє місце і зрозуміти, кого вони бачать. Намагаюсь відповідати так, щоб це не погіршило їхнє ставлення до пісень. Нещодавно ходила в кіно і там розплакалася "за своє", а до мене підійшла журналістка і запитала, чи можна записати відеоінтерв'ю. Я пояснила: зараз, на жаль, не зможу. "Але чому не можна?" Я тільки руками розвела: "Бо я плачу".
Глеб: Да, это распространенная ошибка — когда характер человека путают с песнями. В песнях же ты поешь о том, каким видишь мир и к чему тянешься — "смотрите, я развиваюсь, расту, стремлюсь стать лучше, но пока нахожусь в таком состоянии".
Дана: Для мене це дуже важливо: щоб люди продовжили після спілкування зі мною любити пісні. Тому що я різна, а пісні хороші.
Беседовала: Рузана Емельянова
Фото: предоставлены группой