REALIST | LIFE
«Герой поневолі»:
як повість Івана Франка стала мальованою
історією
як повість Івана Франка стала мальованою
історією
Анастасія Сохач
Ми звикли до того, що комікси – це захоплюючі пригодницькі історії, які швидко стають культовими. І видають їх переважно за кордоном. Відповідно до читача вони потрапляють теж звідти. Але прийшов час ламати ці стереотипи, і от вам від Realist'а розповідь про comics-story за мотивами повісті Івана Франка, яка має всі шанси поповнити домашні колекції поціновувачів якісних та неординарних видань.
Видання «Герой поневолі» неможливо було не помітити на «Книжковому Арсеналі». І це при тому, що знаходилося воно в оточенні сотень інших книжок із яскравими обкладинками та інтригуючим змістом.
Але саме біля «Героя» зупинялися дорослі, діти та ті, хто з величезними пакетами голосно клявся своїм друзям «не купувати більше книжок, інакше просто збанкрутує».
Видання «Герой поневолі» неможливо було не помітити на «Книжковому Арсеналі». І це при тому, що знаходилося воно в оточенні сотень інших книжок із яскравими обкладинками та інтригуючим змістом.
Але саме біля «Героя» зупинялися дорослі, діти та ті, хто з величезними пакетами голосно клявся своїм друзям «не купувати більше книжок, інакше просто збанкрутує».
Про видання та його творців
Видавництво «Леаполь» випустило двотомну графічну адаптацію «Герой поневолі » за однойменною повістю Івана Франка, що спершу вийшла польською мовою у 1889 році, а через декілька років й українською. Над його концепцією та оформленням працювали Міхай Тимошенко та Кирило Горішний.
Художник Міхай Тимошенко, котрий відповідав за графічну частину роману, народився в Румунії. В юному віці він приїхав до України, повернувшись до краю свого прадіда. Художник закінчив Львівську національну академію мистецтв та почав працювати в жанрах живопису, карикатури і графіки.
Кирило Горішний опікувався адаптацією тексту. Він народився у Парижі, здобув ступінь магістра історії в Сорбонні, після чого повернувся туди, куди його весь час тягнуло – на землю його дідусів і бабусь, в Україну. Наразі Горишній досліджує життя гірського народу Карпат – гуцулів, а також приділяє увагу соціальним, етнічним та історичним питанням України.
Сюжет
Головний герой роману – українець Степан Калинович, який не звик до самостійних дій. Його доля кардинально змінюється, коли він мимоволі опиняється у вуличних боях між поляками та австрійцями. З Калиновичем трапляються неймовірні пригоди на львівських барикадах революції «Весна народів» у 1848 році. Іван Франко тут приділяє увагу боротьбі за свободи громадян, а також відродженню національно-культурної свідомості людини. Він підкреслює героїзм і солідарність у час революції.
Розмова з художником, який працював над «Героєм поневолі»
Realist поспілкувався з Міхаєм Тимошенком, якому вдалося перенести героїв Івана Франка у чудовий світ мальованих історій. Він розповів нам, чи можна вважати їх коміксами та дав пораду як краще сприймати подібну літературу.
— Як втілювалася ідея видання, як Вам вдалося зробити зовсім новий світ з повісті Франка?
— Ми з видавцем добре знайомі з культурою графічних романів. Сам видавець – Кирило Горішний – з Франції, я з Румунії. Тобто ми обидва виросли в тих місцях, де графічні романи та комікси були популярніші, ніж в Україні.
В Європі вже давно існує такий жанр, як історичний графічний роман. Наприклад, так уже ілюстрували твори Віктора Гюго. Класика рано чи пізно опиняється в такому форматі, і це нормально.
Люди часто говорять про подібні видання «перший комікс», «перша адаптація літератури», але ми не винайшли колесо, таке вже давно було.
Можливо, сюжет Івана Франка з'явився в коміксах вперше, так, але не слід робити на цьому акцент. Важливо, не хто перший видав, а те, як ми це зробили.
В Європі вже давно існує такий жанр, як історичний графічний роман. Наприклад, так уже ілюстрували твори Віктора Гюго. Класика рано чи пізно опиняється в такому форматі, і це нормально.
Люди часто говорять про подібні видання «перший комікс», «перша адаптація літератури», але ми не винайшли колесо, таке вже давно було.
Можливо, сюжет Івана Франка з'явився в коміксах вперше, так, але не слід робити на цьому акцент. Важливо, не хто перший видав, а те, як ми це зробили.
Добре що в Україні є «Буйвітер» (комікс про козаків, який вийшов в 1995 році авторства Костянтина Сулими. – R0), також в 90-х роках в Харкові був виданий комікс про князівства. Тож цей жанр вже існував раніше.
— Як довго ви працювали над коміксом?
— На роботу з одним томом треба виділяти рік. Але мені довелося трошки стиснути час, бо, окрім Франка, потрібно було робити іншу роботу, щоб на щось існувати (перший том видання вийшов 2015 року, другий в 2017-му – R0).
Тим паче, я вважаю таку роботу професійним хобі, до того моменту, як вона починає приносити значний дохід. Тому що в хобі не слід шукати грошових віддач, воно має приносити задоволення. От, власне, ця книжка і принесе нам душевне наповнення та радість через те, що ми чимось маленьким долучилися до української культури. За допомогою Франка, звісно.
— На роботу з одним томом треба виділяти рік. Але мені довелося трошки стиснути час, бо, окрім Франка, потрібно було робити іншу роботу, щоб на щось існувати (перший том видання вийшов 2015 року, другий в 2017-му – R0).
Тим паче, я вважаю таку роботу професійним хобі, до того моменту, як вона починає приносити значний дохід. Тому що в хобі не слід шукати грошових віддач, воно має приносити задоволення. От, власне, ця книжка і принесе нам душевне наповнення та радість через те, що ми чимось маленьким долучилися до української культури. За допомогою Франка, звісно.
— Як правильно назвати це видання – комікс чи мальована історія?
— Комікс – це американська термінологія. Наприклад, в Японії подібні видання називають манга. Відповідно, цей термін вже не є українським, він запозичений.
У Франції говорять «bande dessinée», що означає «намальована стрічка». Ця назва могла би підійти для України.
Ще є термін «графічний роман» або «графічна новела», їм здебільшого користуються в Європі.
— Комікс – це американська термінологія. Наприклад, в Японії подібні видання називають манга. Відповідно, цей термін вже не є українським, він запозичений.
У Франції говорять «bande dessinée», що означає «намальована стрічка». Ця назва могла би підійти для України.
Ще є термін «графічний роман» або «графічна новела», їм здебільшого користуються в Європі.
У нас часто комікси асоціюють з дитячою літературою. Але це неправильно. Дуже близька межа між коміксом і графічним романом, бо для читача по суті вони виглядають однаково. Але різниця є, бо комікс роблять більш комедійного характеру, їх мета веселити людей.
Коли з'явилися перші комікси в Европі, вони друкувалися в газетах. Як, наприклад, український «Перець» (сатирико-гумористичний ілюстрований журнал, що випускали за часів СРСР. – R0) – там були мальовані стрічки з коротеньких історій, що могли розсмішити читача. І це, по суті, був перший український комікс.
Зараз людина дивиться сучасний фільм, але далеко не факт, що вона ще раз повернеться до нього, щоб передивитися. Це своєрідний розважальний фастфуд. Але коли дивишся класику з художніх кінострічок, то через деякий час хочеться її переглянути ще і ще раз. Так само і з графічною новелою, бо вона схожа на літературну класику. Проходить час, змінюються почуття та емоції, і ти сприймаєш ту саму книжку вже інакше, через свій досвід.
Зараз людина дивиться сучасний фільм, але далеко не факт, що вона ще раз повернеться до нього, щоб передивитися. Це своєрідний розважальний фастфуд. Але коли дивишся класику з художніх кінострічок, то через деякий час хочеться її переглянути ще і ще раз. Так само і з графічною новелою, бо вона схожа на літературну класику. Проходить час, змінюються почуття та емоції, і ти сприймаєш ту саму книжку вже інакше, через свій досвід.
«Бабах-бубух» з коміксів у 15 років – це той самий «бабах-бубух» і в 30. А коли читаєш класику в будь-якому свідомому віці, змінюються уявлення про любов, життя, смерть, тому історія сприймається інакше. Графічна новела це й робить, вона розкриває подібні теми набагато глибше.
Поделиться:
