Імперія Габсбургів впала 98 років тому, але пам’ять про неї жива
Австро-угорський період у Галичині і на Буковині прийнято згадувати з теплою ностальгією: було, мовляв, колись! Імперія розсипалася у жовтні 1918-го, але на Західній Україні з габсбурзьких часів збереглося чимало. Місць, так чи інакше пов’язаних з Австро-Угорщиною, досить багато — Realist пригадає основні з них.
1. Найновіший пам’ятник цісарю, Чернівці
Франц Йосиф, що посів престол 18-річним юнаком в 1848 році, правив Австро-Угорщиною 68 років. Це за його вказівкою Буковина перетворилася з «додатку» до Галичини на самодостатнє герцогство. Це за часів його правління Чернівці перетворилися на розкішне місто, в якому авторитет найяснішого цісаря був просто грандіозним.
У 2009 році поблизу чернівецької школи № 5 та єзуїтського костелу Серця Ісуса, в сквері по вул. Мирона Кордуби, встановили бронзовий пам’ятник Францу Йосифу. Монумент власним коштом спорудив чернівчанин Арсеній Яценюк — на той час спікер Верховної Ради. Наріжний камінь на місці монументу заклав сам політик 4 жовтня 2008 року.
Авторами пам’ятника стали чернівецькі скульптори Володимир Цісарик і Сергій Іванов. Надихалися вони невеликою антикварною статуєю Франца Йосифа, котру з Відня привіз до Буковини Сергій Осачук, нинішній почесний консул Австрії в Чернівцях.
2. Найстаріший пам’ятник цісарю, Чернівці
У парку імені Федьковича, позаду митрополичої Резиденції, також відомої як головний корпус Чернівецького університету, можна відшукати рештки оригінального монументу австро-угорському цісарю.
У 1880 році він відвідав столицю Буковини, а ще через 28 років, до 60-річчя царювання, тут з’явився монумент монарху, гроші на який збирали всім містом. Монумент відкрили 18 серпня 1908 року під музику оркестру 41-го полку.
Відкриття «цісарської скелі» додало популярності парку на пагорбі Домінік. За румунського панування парк перейменували на честь принцеси Єлизавети, а бронзовий медальйон з пам’ятника видалили: щоб не нагадував про старі часи. У радянський час від пам’ятника лишилася тільки каменюка — чи то скеля, чи то уламок фортеці.
У 1998 році «цісарську скелю» було відновлено зусиллями Володимира Заполовського та інших краєзнавців міста за допомогою пожертв благодійних австрійських організацій. Місцевий скульптор Валерій Жуков відлив стокілограмовий медальйон. У 2001 році медальйон з портретом збили вандали.
3. Чернівецький Олімп
Будівля у стилі віденської сецесії, в котрій розташований Чернівецький художній музей, — безумовно найошатніша у місті. Все завдяки велетенському багатофігурному панно на її фасаді. Сецесійне диво зводили в 1900—1901 рр. для дирекції банку «Bukowiner Sparkasse» за проектом архітектора Хуберта Гесснера.
Майолікове панно створили в угорському місті Печ у 1904 р. за ескізом німецького художника Йозефа Адольфа Ланга. В образі 12 олімпійських богів зображені провінції Австро-Угорщини. Провінцій було 17, тож деякими пожертвували заради міфологічних паралелей. Юпітер — Верхня Австрія, Юнона — Нижня Австрія, Міневра — Штирія, Аполон — Зальцбург і т. ін.
Шукаємо наші землі з правого краю групового портрету. У вінку з колосся і зі снопом в руці стоїть богиня родючості та хліборобства Церера (ймовірно, королівство Галичини та Лодомерії). Буковину уособлює бог вогню та ковальства Вулкан. Буковина та Галичина відправляли до Австрії худобу і коней — тож Церера та Вулкан ведуть до Юпітера білого жеребця.
4. Ювілейна табличка з помилкою, Розтоки
У центрі великого карпатського села Розтоки (Путильський р-н Чернівецької обл.) стоїть триверха дерев’яна Успенська церква 1846 року. На стіні храму — табличка, яка пережила без змін кілька ремонтів. Вона присвячена 50-річчю царювання імператора Франца Йосифа і розчулює безмежною простотою: літеру «н» в імені цісаря пропустили, але потім дописали зверху.
5. Хрести на честь відміни панщини
У багатьох селах Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини збереглися хрести, поставлені на честь відміни панщини. Після «весни народів» австрійський імператор Фердинанд І схаменувся — і 17 квітня 1848 року підписав закон, згідно з яким з 15 травня того ж року скасовувалися селянські повинності. З 1 липня селянську реформу поширили і на Буковину. Пам’ятних хрестів у Чернівецькій області залишилося менше, ніж у сусідніх галицьких районах. Найбільший з подібних хрестів довелося побачити у селі Винятинці Заліщанського району Тернопільської області.
6. Львівська залізниця
Більшість ліній Львівської залізниці було збудовано за австро-угорських часів. Перший пасажирський потяг до Львова (він же — перший в усій Україні) прибув 4 листопада 1861 року. 2676 км залізниці на Західній Україні з’явилося ще до Першої світової війни. Навіть у війну колію продовжували розбудовувати: скажімо, лінії Володимир-Волинський — Сокаль та Кристинопіль (нинішній Червоноград) — Сапежанка. Пам’ять про ті часи збереглася не лише у будівлях вокзалів, а й у назвах станцій. Теребовля до цього часу Трембовля, а Товсте — Тлусте.
7. Адміністративні будівлі Галичини
З австро-угорських часів у галицьких містах до середньовічних ратуш додалися сучасніші на той час споруди. Імперії треба було розміщати своїх чиновників — і в Стрию, Самборі, Береговому чи Коломиї зводилися показні будівлі судів, управ, гімназій тощо. Залишилося їх чимало, але ресурс міцності у споруд добігає кінця, а капітального ремонту деякі з них не бачили ще з габсбурзьких часів. Шкода буде втратити цю сторінку архітектурної історії країни.
8. Центр Європи, Ділове
Ділове у Рахівському районі Закарпаття — село-фетиш, село-доказ. Тут майже завжди є туристи, і фотографуються вони не на фоні двох дерев’яних церков, що збереглися у селі, а поруч з невиразною стелею біля автотраси, встановленої ще в ХІХ ст. На той час Кайзерівсько-Королівський військово-географічний інститут займався пошуками центру Європи — і віднайшов його на березі Тиси поблизу Ділового.
Напис на монументі латиною проголошує: «Вічне місце, визначене дуже точно за допомогою спеціального приладу, створеного в Австрії та Угорщині, з шкалою меридіанів і паралелей. Рік 1887». Саме в цій точці начебто перетинаються лінії між Лісабоном та Уралом і землею Франца-Йосифа і Босфором. Поруч з австро-угорською стелею — металевий монумент радянських часів (1977).
Обміри нашого континенту проводилися неодноразово — і майже завжди вказували на різні точки на карті. На даний момент відомо аж дев’ять «пупів Європи». Незважаючи на це, обеліск поблизу Ділового — місце все ще шановане.
9. Музей «Гуцульщина», Коломия
Ні, в тому вигляді, в якому музей існує зараз, Габсбурги його не бачили. Але дещо з музейної збірки їх таки вразило. Під час візиту в Галичину у 1880-му Франц Йосиф відвідав Коломию. На вокзалі імператора засипали квітами з кошиків яскраво вдягнені селянки. За ними темною стіною стояли гуцули в народних шатах.
З вокзалу у супроводі 300 вершників-гуцулів цісар під звуки трембіт відправився дивитися етнографічну виставку народних промислів. Там була представлена гуцульська зброя, народна кераміка та різьблення з Жаб'єго (нинішня Верховина), а також велетенська кількість писанок — біля них імператор затримався найдовше. Потім для гостя відтворили два гуцульських весілля.
10. Нафтові та озокеритові шахти, Борислав
11. Пам’ятник Марії-Терезії, Ужгород
5 січня 2015 року в Ужгороді, в сквері поблизу Кафедрального собору, відкрили несподіваний пам’ятник австро-угорській імператриці. Марія-Терезія для Закарпаття — це майже те саме, що Франц Йосиф для Чернівців — принаймні, так пишуть місцеві газети. За часів цієї культової історичної постаті край почав швидко розвиватися, а селянські повинності - зменшуватися (панщину обмежили до трьох днів на тиждень).
І сквер, і монумент були облаштовані коштом родини дипломата та історика Алени Панової. Архітектор Богдан Томашевський зробив імператрицю занадто манірною. Сквер з Марією-Терезією носить її ім'я — і для його створення було без жодних дозволів зруйновано шматок старого муру.
Хоча останнє якраз цілком по-габсбурзьки: австрійські імператори наприкінці XVIII століття старі мури не жаліли. Саме в той час багато міст позбавилося своїх укріплень: на їх місці розбивали бульвари.
Фото: Ірина Пустиннікова,
