Психология

Олег Покальчук: «Паніка – це результат незнання і неробства»

22 декабря 2016 | 11:59

Realist розпитав соціального психолога Олега Покальчука про те, як зберегти рівновагу серед потоку агресивних і трагічних новин.

— Останнім часом кількість трагічних подій, військових конфліктів і терактів буквально зашкалює. Наприклад, тільки одного дня, 19 грудня, відбувалися запеклі бої на сході України, вбивство посла РФ у Туреччині, теракт в Берліні. Ще вчора всі жалкували за дітьми Алеппо, а сьогодні про них забули і радіють чи оплакують інші смерті. З яких причин люди стали так швидко проживати трагедії?

— Трагізм — це суб'єктивна оцінка, яка залежить від того, з якого боку події ви на неї дивитеся. Коли на вулицях тільки-но з’явилися автомобілі, перші жертви під колесами авто мали нечуваний резонанс і глобальний осуд з боку тих, хто поколіннями їздив на конях. Сьогодні смерть на дорозі є трагедією лише для близьких жертви, і то не завжди. Суспільство, що розвивається, ніколи не є стабільним, така плата за розвиток. Війни, на жаль, є складовою цього розвитку. Наша війна в суспільній свідомості переходить у ту саму фазу звичності, як у багатьох інших випадках у світі, де війна стала буденною справою.

— Психіка людей часто не може впоратися з таким потоком новин й агресії. Чи може це бути причиною радикальних дій? Чи спекулюють на цьому радикальні організації, виводячи суспільство з рівноваги?

— Психіка людей і не з таким впорається, не треба її недооцінювати. Молодь неврівноважена завжди і скрізь, крім тоталітарних країн. Вона іноді шукає виправдання своїй біологічній радикальності у зовнішніх поясненнях, щоб підвищити самооцінку, — так виникають контркультури. Це було і буде завжди. Радикалізм виникає у двох випадках — повна неможливість реалізувати задумане в інший спосіб чи соціальна інфантильність плюс брак системної освіти. Радикалізм вимагає справедливих змін, але ніколи не показує калькуляцію, хто ці зміни має оплатити і надалі утримувати, не породжує альтернативного лідера, який знає хоча б арифметику.

— Як на нас впливають панічні настрої в соцмережах? Тотальна зрада і всілякі месседжи про повномасштабну війну і т. ін.

— Враховуючи тотальне падіння загальної освіти, панічні настрої в соцмережах впливають лише на соцмережі.

— Останніми роками вибудувалися нові захисні здібності нашої психіки? Як наш мозок рятує нас від такої різкої зміни дійсності і зростання рівня агресії?

— Мозок має таку властивість як нейропластичність — в результаті нової діяльності виникають нові нейронні зв’язки. Але у самій війні нічого нового немає, тут вистачає старих добрих інстинктів. До того ж люди часто ігнорують потребу в самозахисті і гальмують цей інстинкт через інші мотиви.

— Паніка у світі - наскільки вона реальна зараз?

— Світова нервозність спостерігається, але лише за контрастом з минулими трендами. Десятиліттями західна преса описувала свій цивілізаційний устрій як взірець стабільності і благополуччя, що не дуже відповідало дійсності, але добре продавалося. Там є світоглядна криза, сучасному суспільству споживання кидає виклик середньовіччя, з тими, наче музейними цінностями, які європейці самі оспівували. А тепер ці цінності взяли зброю і йдуть до них, і Європа ніяк не може повірити, що це всерйоз. Як нам вберегти себе від панічних настроїв і зберігати тверезість мислення в умовах інформаційної та реальної війни? За такої постановки питання — ніяк. Хочете бути тверезими — не пийте. Здоровими — не їжте різного лайна. Інакше не буває. Хто хоче боятися, той боятиметься. Паніка — це результат незнання і неробства. Включайтеся в оборону країни відповідно до своїх можливостей — будете більше знати, менше фантазувати, відповідно менше переживати через нісенітниці.

Фото: EPA