— Ви починали як театральний гурт під керівництвом Влада Троїцького. Який він зараз має вплив на DakhaBrakha?
Ніна: Ми всі рівноправні учасники – і він так само. Ми всі складаємо матеріал, разом придумуємо концепцію. Але останній альбом «Шлях» — це була абсолютно його ідея та його концепція поєднання України.
Марко: Він і надалі залишається нашим ідейним натхненником і режисером музики.
— Я читала історію, що йому пісня «Шо з-под дуба» взагалі не подобалась.
Марко: Він досі не розуміє цю пісню. Взяли у «Фарго» — «Чого вони її беруть?» Взяв Бекхем – «Та шо такоє?»
Олена: Але був період, коли ця пісня все ж стояла у нього на рингтоні.
— В інтерв'ю з Марком на питання щодо тенденцій у культурі Влад відповів, що в Україні немає прошарку людей, які б до кінця розуміли її важливість як того, що створює і формує націю. Тобто, виходить, ми — нація Олега Вінника?
Марко: Так, ми — нація Олега Вінника. Це наша реальність. Ви ж бачили статистику популярних запитів Google. Революцію робили 10-15% — це ті люди, яким реально були потрібні зміни, які були готові самі змінюватися. По всіх інших застій абсолютний. Тому ті 10-15% мають працювати більше, наполегливіше і завзятіше.
— Але кажуть, що культура не на часі. Ніна колись розповідала історію, як одного разу, коли збирала фольклор по селах, одна бабуся їй відповіла: «Дитино, який фольклор? Тут грошей на батон немає».
Ніна: Але з іншого боку – повні зали Вінника. Значить, є гроші, люди можуть іти на концерт. Питання, чим вони цікавляться і що хочуть бачити.
Марко: Стільки ж людей не може ходити на концерти, скажімо… (замислюється)
Ніна: Іво Бобула? (сміється)