Валентин Наливайченко - про статус кримських татар в Україні

Екі міллєт — бір дєвлєт (два народи — одна держава)

Уже три роки Крим перебуває під російською окупацією.

І хоча час невблаганно віддаляє нас від драматичних подій весни 2014 року, для мене дедалі чіткіших обрисів сьогодні набуває стратегія повернення Криму у лоно України.

Я вірю в це повернення, а також у те, що воно відбудеться одночасно з відновленням історичної справедливості щодо корінних народів України — кримських татар, караїмів та кримчаків.

Саме такими підходами керувався у 2009 році, коли в СБУ було розпочато розслідування незаконного виселення з Криму у 1944 році кримських татар та інших народів. Впродовж 2009-го — початку 2010 року спеціально створене відділення у складі ГУ СБУ в А Р Крим зібрало незаперечні докази депортації кримських татар. СБУ розсекретила та передала Меджлісу архівні справи як свідчення злочинів радянської влади проти кримсько-татарського народу. Злочинно і несправедливо, що з приходом Януковича у 2010 році ця робота була припинена, а спеціальний підрозділ розформовано.

Переконаний, що український суд має поставити крапку історичної справедливості у питанні злочинів проти кримських татар, зокрема їхньої депортації, прийнявши законне рішення за результатами розслідування.

На жаль, 2010 рік слід вважати роком реваншу російських спецслужб, які через навстіж відкриті режимом Януковича «двері» повномасштабно повернулися до України і на Кримський півострів.

Мені прикро і боляче, що сталося це після того, як у 2007−2009 роках ми жорстко заборонили в'їзд в Україну десяткам громадян РФ, які становили загрозу для нашої національної безпеки. Так, за пропаганду ідей сепаратизму, зокрема в Криму, було заборонено в'їзд на територію України російським посадовцям та політикам, серед яких депутат Держдуми К. Затулін, лідер ЛДПР В. Жириновський та мер Москви Ю. Лужков.

У 2008−2009 роках СБУ порушила кримінальні справи проти керівництва проросійської організації «Севастополь — Крим — Росія» (а також проти керівників низки сепаратистських організацій Донбасу і Закарпаття) та домоглася висилки з території Криму громадян РФ, які пропагували сепаратистські ідеї.

Водночас повернення Криму має статися разом із визнанням і виправленням Україною помилок щодо півострова вже в часи нашої новітньої незалежної історії.

Повністю згоден з відомим дослідником та знавцем кримсько-татарської проблематики доктором Наталею Беліцер, яка вважає, що виправлення колишніх помилок чи навіть провин є «справою честі і гідності як Української держави, так і всього суспільства. Успішне здійснення такого курсу означатиме не тільки відновлення історичної справедливості стосовно кримських татар. Це буде внеском у становлення сучасної, демократичної, інклюзивної української політичної нації за взірцем успішних країн Європи, а також основою стратегії деокупації і реінтеграції Криму».

Не маю жодного сумніву, що вирішення сьогодні кримсько-татарського питання — це ключ до повернення Криму в Україну.

Цей шлях справедливості - непростий і тривалий, але українці і кримські татари мають обов’язково пройти його пліч-о-пліч.

А першим кроком на цьому шляху має стати надання кримським татарам (а разом з ними караїмам і кримчакам) статусу корінного народу України, що й передбачено проектом Закону 6315 «Про статус кримсько-татарського народу в Україні», 7 квітня ц. р. внесеного до Верховної Ради України.

Разом з тим, цей закон, який, маємо надію, буде невдовзі прийнятий українським парламентом, є важливим, але не єдиним елементом так званого «кримського пакету».

Він має бує доповнений змінами до розділу X Конституції України, що покликані посилити кримсько-татарське наповнення його положень.

Суттєвих змін повинна зазнати і Конституція Криму, а проект оновленої Конституції автономії має бути внесений і проголосований у Верховній Раді України. Переконаний, що уже зараз повинні бути створені і запрацювати в Києві уряд і парламент Кримсько-татарської автономії (поки що в екзилі). Ці важливі органи, як й інші інститути, мають формувати стратегії Криму і щодо Криму, готувати професійні кадри, напрацьовувати законодавчу базу. І це правильно, що після анексії була створена кримська прокуратура, правильно, що ми створили одразу після 28 лютого 2014 року кримське управління СБУ.

Київ має стати осередком кримсько-татарської еліти, тут мають готувати кадри і фахівців для політичного, економічного і гуманітарного життя Криму до і після повернення в Україну. Маємо готувати кримсько-татарських фахівців у сфері управління, правоохоронній, безпековій та зовнішньополітичній сферах.

Уже сьогодні варто готувати національну і міжнародну економічну та фінансову програми підтримки Криму після його повернення в Україну. Йдеться про пакети економічних проектів для Криму, які дадуть людям значно більше, ніж просто «вдосталь води» та «цілодобову електроенергію».

Наведений вище перелік заходів не є вичерпним, але всі вони позначені новими підходами до кримсько-татарської теми, а відтак мають визначати майбутнє України.

Повернутися додому у Крим маємо разом і як справжні добрі господарі на своїй землі.

Читать все новости