Сьогодні суд Великобританії прийняв рішення, що фактично зобов’язує український уряд повернути Росії «борг Януковича» на $ 3 млрд, та ще й з процентами.
Мабуть, іншого рішення він прийняти не міг. По-перше, це був комерційний суд, і йому політичні та геополітичні аргументи української сторони виявилися нецікавими. По-друге, цей суд діяв в інтересах своєї країни — цим рішенням він довів, що права власників цінних паперів, випущених за британським правом — непорушні. А непорушність цих прав — запорука почесного місця Великобританії на міжнародних ринках капіталу.
Нам же залишається прийняти рішення цього суду, яким би недоречним для нас воно не було (дуже малоймовірно, що апеляція, подана Україною, щось змінить у цій справі). І далі захищати наші власні інтереси.
Причин, які «унеможливлюють» розрахунки України за «боргом Януковича», принаймні у найближчі сім років, у нас достатньо.
По-перше, «борг Януковича» є невід'ємною частиною нашої програми розширеного фінансування, погодженої з МВФ ще у 2015 році. За планом цієї програми Україна з 2015-го по 2018 рік має «отримати» фінансування на $ 40 млрд, з яких кошти МВФ — лише $ 17,5 млрд. Ще $ 15,3 млрд ми погодилися «отримати» шляхом подовження терміну обігу всіх єврооблігацій українського уряду за межі 2018 року (тобто все, що ми мали заплатити до 2018-го, ми сплачуємо пізніше). Ці $ 15,3 млрд включають і $ 3 млрд «боргу Януковича». Отже, якщо ми раптом погодимося погасити цей борг до кінця 2018 року, ми порушимо умови діючої програми з МВФ. Воно нам треба?
По-друге, навіть по закінченні програми з МВФ наші аргументи з відтермінування сплати боргу не вичерпаються. Тут у нагоді стануть умови реструктуризації єврооблігацій, яку уряд провів у 2015 році. Згідно з тими умовами держателі «боргу Януковича» не можуть отримати більше вигід, ніж кредитори, котрі добровільно погодилися на ту реструктуризацію. Грубо кажучи, виплативши «борг Януковича» з усіма процентами раніше, ніж у 2025 році, Україна порушить права кредиторів-добровольців. Очевидно, порушувати права наших партнерів ми не мусимо.
Ну і, нарешті, ми маємо закон, що накладає мораторій на виплату цього боргу. Мораторій діє до «зміни умов» цього боргу. Тобто без хоча б формальної зміни договору по «боргу Януковича», ніхто не має права зняти цей мораторій. Інакше — кримінальна відповідальність за перевищення повноважень. Чи може наша сторона зробити все можливе, щоб Росія не погоджувалася на зміну угоди — залежить лише від креативу наших чиновників.
Отже, затягнути виплату боргу перед російським державним фондом, навіть демонструючи велике бажання заплатити, ми можемо. Головне, щоб за час відтермінування ми знайшли змогу виграти вагоміші позови проти держави-агресора — і тоді ці $ 3 млрд будуть краплею в морі.
Олександр Паращiй, керiвник аналитичного вiддiлу Concorde Capital