Українська старша школа розпочала другий етап пілотування, де десятикласники вже навчаються за новою трирічною моделлю, обираючи власні освітні траєкторії та поглиблені профілі. Про це пише Данило Єршов, політолог, молодший експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
З 1 вересня 2026 року 150 академічних ліцеїв по всій Україні почали жити за правилами, які для решти шкіл стануть обов’язковими лише через рік. Це другий етап пілоту реформи старшої профільної школи — завершального кроку «Нової української школи». Понад 10 500 десятикласників у цих закладах обирають профіль, формують індивідуальну освітню траєкторію й розраховують на три роки навчання замість двох.
Решта системи ще дограє стару модель. Різниця вже не на слайдах: вона в розкладі, у кабінетах, у графіку тривог і в тому, як директор пояснює батькам, чому дитина більше не вчить усі предмети однаково глибоко.
Що саме змінилося в 150 ліцеях із 1 вересня 2026 року
Реформа старшої школи — третій і останній етап НУШ (Нова українська школа, ключова державна реформа загальної середньої освіти в Україні) після початкової (з 2018-го) і базової (5–9 класи з 2022-го). Пілот 2025 року охопив 30 ліцеїв із 19 областей. З вересня 2026-го до пілоту додалися ще 150 закладів; перші 79 з них Міністерство освіти і науки оголосило навесні — вони представляють 23 області та Київ. Повний старт для всіх академічних ліцеїв країни запланований на 1 вересня 2027 року.
Вибірку зробили навмисно незручною. У пілоті є міські й сільські заклади, очні, змішані й повністю дистанційні, з паралелями від 46 до понад 250 учнів, єдині ліцеї на всю громаду, школи з пансіонами, заклади з гірських і прифронтових територій, а також такі, де навчання ведеться мовами національних меншин. Логіка проста: якщо модель витримує в єдиній школі громади з 46 учнями на паралель, вона витримає й у міському ліцеї з 250.
Правила для цих закладів уряд переписав окремим документом. Оновлене Положення про ліцей, ухвалене 24 квітня 2026 року, визначає ліцей як заклад академічного профілю й вимагає від кожного щонайменше три профілі навчання, розподілені між трьома кластерами: природничо-математичним (STEM), мовно-літературним і суспільно-гуманітарним. Єдиний ліцей громади має запропонувати хоча б по одному напряму з кожного кластера — інакше «вибір» залишиться на папері.
Для учня це означає нову механіку. Він обирає профіль, складає індивідуальну освітню траєкторію з обов’язкового ядра та курсів за вибором і може змінити напрям за власною заявою без втрати року. Фактично 10 клас працює як адаптаційний: рік на те, щоб перевірити, чи справді тебе цікавить біотехнологія, а не просто звучить гарно. Обов’язкове ядро — українська мова й література, історія, математика, іноземна, фізична культура — лишається, але годин на непрофільні предмети меншає: час перетікає в профіль.
Тут варто розшифрувати саме слово «профіль», бо в різних системах воно означає різне. В українському варіанті це не окремий тип школи й не рання селекція на все життя. Це набір поглиблених курсів у межах однієї з трьох широких груп знань, який учень добирає до спільного для всіх обов’язкового ядра.
Паралельно змінюється сама довжина шляху: Україна переходить від 11-річної школи до 12-річної, де старша школа триває три роки, а не два. Саме ця арифметика й робить реформу можливою — без третього року часу на поглиблення просто не було б, і будь-який «профіль» залишався б перейменованою загальною програмою.
Положення додає ще дві речі, які в українській школі довго були неформальними. По-перше, заклад сам обирає систему оцінювання — заліково-незаліковну, рівневу або звичну 12-бальну. По-друге, ліцеї отримали право створювати центри «Захист України» й офіційно співпрацювати з університетами, щоб профільні курси читали ті, хто справді працює в галузі. З’явилася й нова посада — кар’єрний радник, людина, яка допомагає підлітку співвіднести профіль із реальним ринком праці, а не з уявленням батьків про «престижну професію».
Гроші пішли слідом, хоч і точково. У бюджеті 2026 року на модернізацію освітніх просторів передбачено 3,2 млрд грн, з яких 1,2 млрд спрямовано саме на 150 пілотних ліцеїв — лабораторії, STEM-кабінети, техніка. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко окремо називала орієнтир до 10 млн грн на заклад для ліцеїв природничо-наукового, технологічного та ІТ-спрямування. Для дистанційних закладів пакет інший і менший: комп’ютери, цифрові матеріали, доступ до платформ.
Як учителі переучуються просто посеред навчального року
Найцікавіше в цьому пілоті — не учні, а вчителі. Вони опановують нову модель одночасно з тими, кого вчать, і роблять це не на канікулах, а в режимі «уранці урок, увечері модуль».
Механізм, який держава запустила під це, називається «Гроші ходять за вчителем». Кабінет Міністрів стартував пілот з грудня 2025 року: педагогічний працівник отримує 1500 грн на віртуальний рахунок і сам обирає, у кого й чому вчитися. Кошти зараховують не лише вчителям, а й директорам та їхнім заступникам, бо управлінська частина реформи не менш складна за методичну. Доступ відкритий для до 100 тисяч освітян, а рух коштів іде через державну платформу «Вектор», де провайдери конкурують за слухача.
Механіка тут важливіша за суму. Донедавна підвищення кваліфікації в Україні було обов’язком, який виконували через інститути післядипломної освіти за місцем прописки школи: вчитель отримував курс, який йому призначили, і не мав способу відмовитися від поганого. Ваучер розвертає цю схему.
Гроші належать педагогу, провайдер отримує їх лише тоді, коли його обрали, а держава бачить у платформі, які саме теми люди беруть добровільно. Для профільної старшої школи це критично, бо потреби вчителя біології в ліцеї з біотехнологічним напрямом і вчителя тієї ж біології в суспільно-гуманітарному закладі більше не однакові. Обмеження теж очевидне: 1500 грн — це один-два серйозні курси на рік, тому ваучер працює як доповнення до шкільного бюджету, а не як його заміна.
Окрема історія — кар’єрний радник. Посада нова, фахівців під неї в системі практично немає, і кар’єрне консультування недарма стоїть серед тем, доступних за ваучером. Реально цю роль зараз беруть на себе чинні вчителі й заступники директорів, які вчаться їй паралельно з роботою. Значення цієї функції важко переоцінити: якщо підліток обирає профіль без розмови про ринок праці, вибір робить не він, а розклад закладу або очікування родини.
Саме тут український пілот відповідає на питання, з яким стикаються всі системи з профільною старшою школою, — хто саме відповідає за те, щоб вибір був свідомим, і де взяти цю людину, коли ставки в школі немає.
Право на участь у 2026/27 навчальному році мають ті, хто веде 7–9 класи НУШ і 10-ті класи пілотних ліцеїв. Тематика курсів показує, що держава визнає реальні проблеми, а не малює ідеальну картинку: подолання освітніх втрат, психосоціальна підтримка, стандарти профільної старшої школи, кар’єрне консультування, наскрізні навички, цифрові технології, інклюзивна освіта. Фінансову частину підтримує Світовий банк через програму LEARN.
Чому держава взагалі перейшла на модель «гроші за вчителем», а не на централізовані курси, зрозуміло з попереднього етапу. Огляд ОЕСР щодо вчительської підготовки в Україні зафіксував неприємний факт: під запуск базової школи централізованого навчання педагогів організовано не було, і майже половина вчителів цього рівня не мала достатнього розуміння принципів реформи, яку вже впроваджувала. Профільна старша школа складніша за базову — там треба вести міжкласні групи, курси за вибором і індивідуальні траєкторії. Повторити той самий підхід означало б гарантувати провал.
Чому укриття визначає розклад сильніше за навчальний план
Профільна школа передбачає лабораторні, практичні, роботу в групах. Воєнний режим передбачає, що все це може перерватися о будь-якій годині. Два розклади живуть в одному закладі, і перемагає той, що залежить від повітряної тривоги.
Юридична рамка жорстка: в умовах воєнного стану очне навчання дозволене лише тоді, коли будівля має укриття на всіх учнів і працівників. Нове Положення про ліцей прямо фіксує, що формат навчання визначається безпековою ситуацією та наявністю сховища.
Масштаб проблеми озвучив заступник міністра освіти і науки Андрій Бутенко: станом на 16 жовтня 2026 року лише 42 відсотки українських шкіл можуть продовжувати заняття під час тривоги. Решта або перериває уроки, або переходить на асинхронний формат, або просто втрачає години. На початку жовтня в очному режимі працювало близько 70 відсотків закладів, але «очно» й «безперервно» — різні речі. ЮНІСЕФ фіксує, що тривоги зачіпають майже дві третини навчальних днів.
Держава будує вихід буквально під землею. У 2026 році на укриття спрямовано понад 1,5 млрд грн — профінансовано 113 об’єктів, з яких 33 завершено. Паралельно розвивається програма підземних шкіл: станом на вересень 2026-го працювало 124 такі заклади, здатні в дві зміни прийняти близько 100 тисяч дітей, до кінця року планували близько 200. Географія не випадкова — Харківщина, Запоріжжя, Дніпропетровщина, Миколаївщина, тобто саме ті регіони, де «перечекати тривогу» означає перечекати кілька годин.
Підземна школа, яка приймає дітей у дві зміни, вирішує питання безпеки й одночасно створює нове для профільної моделі. Дві зміни означають, що доба закладу стискається: міжкласні групи, курси за вибором і лабораторні треба вмістити у вікно, яке вдвічі коротше за звичайне.
Профільна школа за своєю конструкцією потребує більше різних занять, а не менше, бо учні однієї паралелі розходяться по напрямах. Тому там, де безпека тримається на змінності, саме кількість профілів стає першим, що урізають. Це не збій реформи — це її ціна в конкретних обставинах, і вона має бути порахована до того, як модель стане обов’язковою для всіх.
Київ ілюструє зворотний бік. У вересні 2026 року тривоги в столиці оголошували до десяти разів на день, окремі тривали понад п’ять годин, а вчителі прямо кажуть, що сховища не обладнані для навчання: шумно, тісно, немає обладнання для практичної частини. Урок біології з мікроскопом не переноситься в коридор підвалу. Його просто не відбувається.
Третій обмежувач — зв’язок і живлення. Для дистанційних і змішаних ліцеїв профільний урок без стабільного інтернету перетворюється на презентацію, а без генератора чи Starlink не відбувається взагалі. Гуманітарні організації описують це як стандартну умову української школи 2026 року: заклад тримає і освітній процес, і функцію укриття, і резервне живлення одночасно. Індивідуальна освітня траєкторія в таких умовах звужується до того, що фізично доступне в кабінеті або в чаті.
Де реформа впирається в кадри, транспорт і згоду батьків
Опір реформі в Україні не ідеологічний. Він логістичний, і найгучніше про це говорять ті, хто за посадою має захищати права людей.
Профільна старша школа працює тільки за умови концентрації: щоб зібрати три кластери й поглиблені курси, учнів треба звести в один заклад. Концентрація означає, що частина шкіл стає гімназіями до 9 класу, а десятикласники їдуть. Там, де є автобус і дорога, це адміністративна дрібниця. Там, де дорога розбита або проходить за 15 кілометрів від лінії бойових дій, це рішення родини про виїзд.
Офіційна відповідь на цю проблему — пансіон. Саме тому в пілоті свідомо є заклади з проживанням: якщо щоденне підвезення неможливе, учень живе при ліцеї. На папері це закриває питання доступу, на практиці переносить його в іншу площину, і освітня омбудсменка називає умови проживання серед реальних труднощів.
Пансіон для десятикласника з прифронтової громади означає не лише ліжко й харчування, а й вихователів, психологічну підтримку й укриття в гуртожитку, а не тільки в навчальному корпусі. Жодна субвенція на лабораторії цього не покриває, бо це видатки іншої природи — соціальні, а не освітні.
Батьки реагують обережно. Підтримка реформи тримається на рівні близько 45 відсотків, проти — близько 32. Але картина змінюється від поінформованості: серед тих, хто розуміє зміст змін, підтримка піднімається приблизно до половини.
Окремо варто назвати цифру, яка стоїть за всім цим. В Україні працює близько 11 940 шкіл, у них навчається приблизно 3,5 мільйона дітей, цьогоріч до перших класів пішло 243 398 першокласників, а в системі зайнято близько 366 тисяч учителів. Понад 8 тисяч закладів працюють очно. Реформа старшої школи — це зміна, яку за один рік доведеться застосувати до всієї цієї конструкції, причому під обстрілами.
Що з українського пілоту варто взяти системам, які реформуються без війни
Українська старша школа зараз проходить через те, що в спокійних умовах розтягують на десятиліття: зміну структури (12 років замість 11), зміну змісту (профілі замість однакової програми для всіх), зміну фінансування підготовки вчителів і зміну ролі закладу в громаді. Усе одночасно, усе під тиском. Саме тому цей кейс читається не як історія про війну, а як прискорений стрес-тест реформи профільної освіти.
Перший урок стосується послідовності. Україна не почала з навчання вчителів — і заплатила за це на попередньому етапі, що зафіксував огляд ОЕСР. На третьому етапі логіку перевернули: ваучер на підвищення кваліфікації з’явився до того, як модель стала обов’язковою, і охопив не лише вчителів, а й управлінців. Для будь-якої системи, яка готує перехід до профільної школи, це дешева й неочевидна порада: гроші на підготовку директора мають з’явитися раніше, ніж нове положення про заклад.
Другий урок — про те, як виглядає справжній вибір. Норматив «щонайменше три профілі» легко виконати на папері й неможливо виконати без учителя поглибленого рівня. Україна це помітила тому, що навмисно поставила в пілот єдині ліцеї громад, де дефіцит кадрів видно одразу, а не всереднюється статистикою великих міст. Системи, які проєктують реформу на модельних школах і потім масштабують, зазвичай дізнаються про це на етапі, коли відступати нікуди.
Третій урок — адаптаційний рік. Можливість змінити профіль за заявою без втрати року виглядає як дрібна адміністративна норма, але вона знімає головний страх родини: що рішення 15-річного підлітка визначить його наступні десять років. Європейські системи з ранньою селекцією (німецька, нідерландська) десятиліттями сперечаються про проникність треків. Український варіант дає готовий механізм зворотності, вбудований у перший рік.
Четвертий урок — про гнучкість оцінювання. Дозвіл закладу обирати між заліковою, рівневою та 12-бальною системою в реформі такого масштабу виглядає ризиковано, але він визнає очевидне: профільний курс за вибором і обов’язкове ядро не можуть оцінюватися однаково. Це рішення варто читати разом із наступним: право ліцею офіційно працювати з університетами, тобто віддавати частину профільного навчання тим, хто працює в галузі, замість того щоб вимагати від школи неможливого.
П’ятий урок найбільш незручний. Безпека й інфраструктура визначають освітню модель сильніше за навчальний план. В Україні це укриття, генератор і Starlink. У системах без війни ті самі функції виконують спека й пожежі, повені, перебої з енергією, кібератаки на шкільні сервіси й раптові епідемічні обмеження. 42 відсотки шкіл, здатних продовжувати заняття під час тривоги, — це українська версія питання, на яке рано чи пізно відповідає кожна система: що відбувається з профільним уроком, коли будівля перестає бути доступною?
Шостий урок стосується кадрової арифметики, і він має пряме відношення до Європи. Профільна старша школа підвищує вимоги до вчителя, бо поглиблений курс не можна вести «за підручником». Україна входить у цю реформу з показником, який варто прочитати буквально: 22 відсотки вчителів працюють без присвоєної кваліфікації «вчитель», а головною причиною розчарування в професії 73 відсотки називають зарплату.
Європейські системи обговорюють брак учителів у математиці, фізиці та інформатиці — тобто саме в тих предметах, на яких тримається STEM-кластер. Українські цифри показують, чим закінчується спроба побудувати профільну модель на кадровому дефіциті: норматив виконується, глибина — ні. Відповідь тут не методична, а бюджетна, і що раніше це визнати, то дешевше вийде.
І останнє, що варто винести з цього пілоту: вимірюваність. Україна має 30 закладів першої хвилі, 150 другої, конкретну субвенцію (1,2 млрд грн), конкретний ваучер (1500 грн), конкретну дату загального старту (1 вересня 2027-го) і зовнішні оцінки — від ОЕСР до ЮНЕСКО, — які не підлаштовані під звітність міністерства. Для спостерігача це дає рідкісну можливість: побачити, які саме елементи реформи профільної освіти відпадають першими, коли ресурсів бракує. Зазвичай таку інформацію приховує успішний пілот у комфортних умовах.
Профіль європейської дискусії про старшу школу зараз формують демографічний спад, брак учителів і тиск технологій на зміст освіти. Україна додає до цього досвід, якого ніхто не хотів би мати: що саме залишається від реформи, коли її впроваджують без запасу міцності. Європейська мережа Eurydice фіксує українські зміни в тому ж форматі, у якому описує реформи держав-членів, — і це правильна оптика. 150 ліцеїв у 2026 році не готуються до 2027-го. Вони вже в ньому живуть, і решта системи дивиться, що з цього працює.