Найефективніша розвідка нової епохи народжується не в таємних кабінетах, а в руках цивільних громадян, чий досвід роботи з відкритими даними змінює глобальну систему безпеки. Про це пише Данило Єршов, політолог, молодший експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
У сучасній війні найціннішим ресурсом часто стає не ракета чи снаряд, а перевірена інформація. Українські громадянські команди, які працюють із відкритими джерелами, перетворили OSINT (Open Source Intelligence — розвідку на основі публічних даних: соцмереж, супутникових знімків, відео з телефонів, геолокації та відкритих реєстрів) на потужний інструмент. Вони допомагають військовим, документують злочини Росії для трибуналів і водночас стали неформальною академією для західних журналістів, аналітиків і урядів.
OSINT — це не таємна шпигунська робота, а методична праця з тим, що доступне будь-кому з доступом до інтернету. Прийоми прості на словах, але складні на практиці: геолокація — визначення місця на фото за орієнтирами на кшталт дахів чи дорожніх знаків; хронолокація — встановлення часу події за довжиною тіней, погодою або метаданими; перехресна перевірка — коли один факт підтверджують кількома незалежними джерелами. Українці, які опинилися під ударом, швидко опанували ці інструменти й почали ділитися досвідом зі світом, заповнюючи прогалини офіційної розвідки, яку стримують секретність і бюрократія.
«Хтось рушив»: як аналітик у Каліфорнії побачив початок вторгнення в застосунку карт
О 3:15 ночі 24 лютого 2022 року професор Джеффрі Льюїс із Міддлберійського інституту у Каліфорнії помітив дивну «пробку» на дорозі від російського Бєлгорода до українського кордону й написав у соцмережі коротке: «Хтось рушив». Напередодні його команда побачила на радарних знімках супутника Capella Space колону російської бронетехніки там, де починався затор. Про це докладно розповіли The Washington Post та сам інститут Міддлбері. За кілька годин Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Пізніше Льюїс сказав виданню Vice, що вони, ймовірно, першими у світі побачили початок війни — і побачили його в застосунку для навігації. Затор створили не смартфони солдатів, а цивільні автівки на блокпостах. Це урок нової епохи: у світі, де «звички життя» кожного фіксуються в цифровому вигляді, приховати масштабне переміщення військ майже неможливо — тож Google згодом навіть вимкнув шар «живого» трафіку над Україною, щоб той не підказував ворогові.
Катастрофа MH17 навчила українців перевіряти інформацію самостійно
Масову довіру українців до аналітики з відкритих джерел сформувала конкретна трагедія. 17 липня 2014 року над Донеччиною збили малайзійський «Боїнг» рейсу MH17 — загинули всі 298 людей на борту. Міжнародна організація Bellingcat, заснована британцем Еліотом Гіггінсом у липні 2014 року, за відкритими фото та відео простежила маршрут пускової установки «Бук» і встановила, що вона належала 53-й зенітно-ракетній бригаді армії РФ. Офіційна міжнародна слідча група згодом підтвердила ці висновки.
«Майже кожна людина в Україні дізналася про OSINT після MH17», — каже Юлія Чикольба, керівниця українського офісу Центру інформаційної стійкості (CIR) у матеріалі організації. Дослідник Еліот Гіггінс починав із розслідувань хімічних атак у Сирії, а за кілька років став світовим еталоном якості (про це пише Оксфордський Reuters Institute). Його історія показала українцям головне: щоб довести правду, часто достатньо уважного ока, доступу до інтернету й дисципліни у перевірці. Так у країні виросла рідкісна для світу культура масової медіаграмотності, на яку згодом сперлися сотні волонтерів.
Волонтери перетворили відкриті дані на школу для західних журналістів
Після вторгнення сотні українців — програмістів, студентів, колишніх військових і журналістів — почали систематично аналізувати відкриті дані. Спільноти на кшталт InformNapalm та агенції Molfar розслідували російські підрозділи, а проєкт DeepState, який заснував Роман Погорілий у квітні 2022 року, став найцитованішою у світі публічною картою фронту.
Ключовим містком до західної аудиторії став проєкт Eyes on Russia британського Центру інформаційної стійкості, який працює із сотнями волонтерів, багато з яких — українці. Одна з його аналітиків, Олена Олійник, два роки самостійно опановувала методи OSINT. Такі самоучки, а також співпраця з нідерландським Bellingcat, який навчав українців архівувати докази за придатними для суду стандартами, перетворили локальний досвід на практичний курс. Українці були швидшими з місцевими джерелами завдяки знанню мови й місцевості, а західні партнери додавали міжнародну вагу — і переймали українські техніки геолокації та хронолокації.
Як супутникові знімки з Бучі спростували російську брехню
Найгучніший приклад сили відкритих даних — верифікація вбивств у Бучі. Після звільнення міста у квітні 2022 року Росія заявила, що тіла цивільних «підкинули» після відходу її військ. Але супутникові знімки Maxar від 19 березня та Planet від 21 березня показали ті самі тіла на вулиці Яблунській у тих самих позиціях, де їх згодом знайшли українські сили, — тобто ще під час російської окупації. Команда візуальних розслідувань The New York Times зіставила ці кадри з відео місцевого депутата, а агенція AFP підтвердила знімки власними фото щонайменше 22 загиблих у цивільному одязі.
Окреме розслідування CIR задокументувало, як російські дипломати й псевдофактчекери намагалися дискредитувати ці докази, аналізуючи тіні на знімках, — і як два незалежні супутникові джерела остаточно спростували маніпуляцію. Сукупність відкритих доказів прямо вплинула на риторику НАТО та США, прискорила визнання воєнних злочинів і посилила санкційний тиск.
Відкриті джерела змінили розвідувальну гру США та НАТО
Перед вторгненням адміністрація США застосувала нову тактику — «пребанкінг», випереджальне спростування: розвідка навмисно розсекречувала дані про плани Кремля, зокрема про «операції під чужим прапором». Як пояснює канадський CIGI, це ускладнило Росії маскування намірів і пришвидшило єдину реакцію союзників, а директор ЦРУ назвав підхід ефективним.
Головна деталь тут — саме роль відкритих джерел. Як писав журнал Time, Білий дім поєднував секретні дані з публічними — комерційними супутниковими знімками, морськими трекерами та дописами в соцмережах. Це дозволяло оприлюднювати висновки, не «спалюючи» таємних джерел, бо ту саму картину можна було відтворити з відкритих даних. Отже, екосистема цивільного OSINT, яку живила й Україна, зробила саму стратегію відкритості можливою — і світ повірив у загрозу заздалегідь.
Як OSINT документує викрадення українських дітей для майбутніх трибуналів
Один із найважливіших напрямів — фіксація депортації українських дітей. Гуманітарна дослідницька лабораторія Єльського університету (Yale HRL) у межах фінансованої Держдепом США програми Conflict Observatory за супутниковими знімками й відкритими даними задокументувала мережу з понад 40 таборів «перевиховання» — від Криму до Сибіру.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та російської «уповноваженої з прав дитини» Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію дітей. Проєкт Eyes on Russia на своїй інтерактивній карті задокументував понад 23 тисячі інцидентів — від ударів по цивільних до катувань. Показова й крихкість системи: коли 2025 року фінансування єльської лабораторії призупинили, її роботу врятували приватні донори та українсько-американські спільноти. Для України ці дані — шанс повернути дітей додому та зберегти докази для трибуналів.
Як застосунок єВорог перетворив смартфони цивільних на зброю контрнаступу
Восени 2022 року стрімкий контрнаступ звільнив Ізюм і більшу частину Харківщини — близько 12 тисяч квадратних кілометрів і понад 350 населених пунктів. Успіх забезпечило поєднання професійної роботи Сил спеціальних операцій із масовим цивільним співробітництвом. Ще у березні 2022 року Міністерство цифрової трансформації запустило захищений чат-бот єВорог («еВорог»): будь-який українець міг надіслати геолоковане фото чи відео російської техніки, а вхід через застосунок «Дія» відсіював ворожі фейки. Лише за перший рік ботом скористалися понад 430 тисяч людей.
Ці повідомлення не потрапляли у відкритий доступ. Після перевірки офіцерами розвідки вони вливалися в українську систему бойового управління DELTA — свого роду «Google для військових», що зводить дані від дронів, супутників і цивільних в єдину карту цілей. DELTA стала повноцінно робочою саме в серпні 2022-го, напередодні контрнаступу. За словами заступника міністра оборони Юрія Мироненка, вона скоротила цикл від виявлення до ураження цілі з майже трьох діб до двох хвилин, пише Business Insider.
Натомість публічні карти на кшталт DeepState свідомо затримують оновлення й застерігають не використовувати їх тактично: їхня роль інша — спростовувати фейки та фіксувати масштаб розгрому. Саме це розділення праці — захищений канал цивільної розвідки для ударів і відкриті мапи для правди — показало, що перемогу під Ізюмом кувала співпраця місцевих мешканців, осінтерів та армії.
Чому українська модель OSINT відрізняється від сирійської та західної
У Сирії відкриті джерела теж використовували, але масштаб і швидкість в Україні унікальні. Американська розвідка традиційно спирається на класифіковані супутники, європейські структури — на закриті канали. Українська модель натомість відкрита, децентралізована й швидка, і живить цілу міжнародну мережу. Нідерланди дали світові Bellingcat зі стандартами доказів для суду. Фінська група Black Bird Group показала силу малих незалежних команд, британські CIR і RUSI вивели розслідування на рівень політики, а США — від Міддлбері до Єля — інтегрували відкриті дані у прийняття рішень.
Країни Балтії та Польща вивчають цей досвід крізь власну пам’ять про радянську окупацію — для них український OSINT став ще й інструментом раннього попередження. Висновок простий: демократія створює перевагу через прозорість, а не через закритість.
Як український досвід може стати світовим стандартом прозорості
Український досвід виходить за межі однієї війни. Він доводить, що демократії здатні побудувати стійку мережу цивільних аналітиків, які працюють прозоро й підзвітно, — на противагу закритим структурам авторитарних режимів. Тренінги, відкриті бази даних і стандарти верифікації можуть стати спільним стандартом, а українські команди вже діляться методологією з партнерами в Європі та США.
Виклики теж реальні. Керівник напряму відкритих джерел Eyes on Russia Бенджамін ден Брабер попереджає, що злочинці, усвідомивши силу OSINT, починають самоцензуруватися й менше знімати, звужуючи доказову базу. Попри це, відкриті джерела вже принесли перемоги — від повернення викрадених дітей за розпізнаванням облич до створення спецтрибуналу щодо агресії проти України.
Для України громадянський OSINT зміцнює суспільну стійкість, документує злочини для трибуналів і підтримує міжнародну солідарність. Для світу це урок: у цифрову епоху найефективніша розвідка нерідко народжується не в закритих кабінетах, а серед громадян, які відмовляються бути пасивними спостерігачами. Українські волонтери вже довели: коли держава й суспільство працюють разом, відкриті джерела стають зброєю захисту демократії — і моделлю, яку демократичний світ може адаптувати для майбутніх криз.