Інформаційні та гібридні операції стали для Заходу загрозою першого порядку. Про це пише Ігор Попов, керівник аналітичного центру «Об’єднана Україна», експерт з політичних та безпекових питань у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Операції впливу більше не супроводжують війну, а готують її: спочатку суспільство противника дезорієнтують і розколюють, і лише потім летять ракети. Аналітики Royal United Services Institute називають 2026-й роком «гібридної ескалації» Росії, коли слабкість на фронті компенсують диверсіями та операціями впливу.
Аналітичний центр «Об'єднана Україна» у дослідженні «Російська дезінформація у 2026 році: нові теми та інструменти» розібрав одинадцять ключових кампаній 2025-2026 років. Головний висновок: це вже не «інформаційний шум», який легко спростувати окремими фактчеками, а цілісна архітектура впливу.
Чому окремі фейки поступилися місцем «архітектурі впливу»
Типова кампанія 2026 року працює одночасно на чотирьох рівнях. Канонічну версію наративу формулюють офіційні спікери держави, від політичного керівництва до постпреда в ООН. Державні медіа на кшталт RT і Sputnik тиражують її на сотні мільйонів контактних точок. Мережі проксі-сайтів і згенерованих штучним інтелектом ресурсів надають їй вигляду «незалежних свідчень». А завершують конструкцію «інсайдерські голоси» та лояльні політики й медійники на самому Заході. Кожен рівень посилається на інший як на нібито незалежне джерело: це не ланцюжок інформації, а замкнене кільце взаємної легітимізації.
Показовий приклад: у травні 2026 року, за чотири дні після чергового ультиматуму Кремля щодо Донбасу, на каналі Такера Карлсона вийшло інтерв'ю з ексспікеркою Офісу президента Юлією Мендель, яке за десять днів зібрало понад 18 мільйонів переглядів у мережі X. Усі його тези, від «Зеленський є єдиною перешкодою для миру» до натяків на корупцію, дослівно відтворювали кремлівські меседжі, але вже від першої особи. Синхронізація вкиду з переговорним графіком, зазначають автори дослідження, є фірмовою ознакою таких операцій.
Як Кремль повертає собі образ «нормальної країни»
Стратегічним завданням пропаганди у 2026 році стало повернення ставлення до Росії як до нормальної держави, причому без завершення війни і без жодних реальних поступок. Інструменти підібрані точно. У спорті це експлуатація «нейтрального статусу»: на Іграх у Мілані та Кортіні 13 росіян виступили без прапора і гімну, але російська пропаганда подала їхню участь як доказ того, що «Росію неможливо скасувати». У культурі це повернення російського павільйону на Венеційську бієнале під гаслом «мистецтво поза політикою» та реабілітація зірок на кшталт Анни Нетребко. У санкційній темі це маніпуляція: тимчасовий технічний виняток США щодо нафти подається як «початок демонтажу санкцій», хоча нафтогазові доходи Росії впали майже на 80 відсотків проти довоєнного рівня.
Паралельно з реабілітацією Росії триває демонізація України: європейців лякають «українською загрозою» для ринку праці та субсидій ЄС, а виборцям Угорщини і Болгарії наратив про «втягування у війну» пакували одночасно під ліві та праві аудиторії.
Навіщо Москва лякає світ ядерною зброєю
Найнебезпечніша кампанія побудована за принципом ножиць: Заходу одночасно навіюють, що «Росію неможливо перемогти» і що спроба довести справу до її поразки закінчиться ядерним ударом. У такій рамці будь-яке рішення, крім поступок Москві, виглядає ризикованим, і кожна дискусія про допомогу Україні гальмується. Institute for the Study of War навіть попереджає про ризик провокації під чужим прапором: Росія може спричинити радіологічний інцидент і звинуватити в ньому Київ.
Факти при цьому свідчать про блеф. За чотири роки війни Україна перетнула всі оголошені «червоні лінії», від ударів західною зброєю вглиб Росії до операції в Курській області, і жодного разу ядерна відповідь не настала. Дослідження фіксує чітку закономірність: ядерна риторика Кремля гучнішає саме тоді, коли погіршуються його справи на фронті та в економіці. Це ознака слабкості, а не сили.
Що вміють «Шторм-1516», «Матрьошка» і мережа Pravda
Технологічний зсув, зафіксований у дослідженні, вражає масштабом. Мережа Storm-1516, якою опікується адміністрація президента РФ, лише за перший квартал 2026 року випустила понад тисячу синтетичних відео і за кількістю фейкових наративів перевищила RT і Sputnik разом узяті. За даними NewsGuard, її фейки проти Франції та Німеччини зібрали 274 мільйони переглядів лише в X: щойно Європа замінила США в ролі головного донора України, кампанія переключилася на Макрона і Мерца.
Кампанія «Матрьошка», яку задокументувала французька служба VIGINUM, має іншу мету: вона розсилає фейки редакціям і фактчекерам у десятках країн, щоб перевантажити систему перевірки фактів і втопити реальні викриття у шумі. Третій інструмент взагалі не розрахований на людей. Мережа Pravda щодня публікує тисячі матеріалів для «грумінгу» великих мовних моделей: за даними DFRLab, кількість її англомовних матеріалів у відкритому архіві Common Crawl, з якого навчаються моделі штучного інтелекту, зросла з 37 у листопаді 2024 року до близько 40 тисяч через рік. Мета: щоб на питання про війну майбутні чат-боти відповідали російськими тезами.
Які відповіді пропонують українські аналітики
Головна рекомендація дослідження звучить незвично для класичної боротьби з фейками: спростування окремих тверджень більше не працює, бо кампанія живе на рівні рамок, а не фактів. Пояснювати аудиторії треба саму конструкцію: що теза «один поганий лідер заважає миру» або «Україна і Росія однаково проблемні» є не журналістикою, а операцією з конкретними бенефіціарами.
Далі, потрібен єдиний протокол швидкого реагування на крос-платформні вкиди за участю західних медіа, а також постійна англомовна експертна присутність там, де реально ухвалюються рішення. Окрема стратегічна задача стосується штучного інтелекту: заповнення україномовних інформаційних пустот у відкритих веб-архівах, бо порожнечу, яку не заповнить якісний контент, заповнить пропаганда.
Україна першою зустрічає кожен новий прийом Кремля, тому її досвід, підсумовують автори, є готовим практичним інструментом для всіх демократій, які Росія вже обрала мішенями.