Європа вже розробляє свою майбутню систему протиракетної оборони FREYJA, спираючись на унікальний бойовий досвід України. Про це пише Антон Кучухідзе, співзасновник аналітичного центру «Об’єднана Україна», політолог-міжнародник, у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
В Осло восьмого та дев’ятого вересня Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Норвегії Юнас Гар Стере обговорили посилення української протиповітряної оборони, дефіцит ракет-перехоплювачів і майбутнє протибалістичної програми FREYJA. Наступного дня двоє лідерів зустрілися з керівниками оборонних компаній із країн-партнерів, щоб погодити конкретні подальші кроки.
У той самий момент Німеччина ухвалила рішення терміново передати Україні додаткові ракети Patriot ще до зими. Тут сходяться два треки – надзвичайний і структурний, – і обидва дедалі більше пролягають через український досвід. Надзвичайний трек стосується того, як пережити найближчі кілька місяців, тоді як структурний – того, хто проєктує оборону континенту.
Осло перетворило візит на саміт із протиповітряної оборони
FREYJA – це структурний трек, і її склад говорить сам за себе. Програму ініціювала й очолює українська компанія FirePoint, і вона об’єднує Україну з Данією, Францією, Німеччиною, Італією, Нідерландами, Норвегією, Іспанією, Швецією та Сполученим Королівством, а також із виробниками, серед яких Kongsberg, Weibel, Saab, Diehl Defense, Hensoldt, Thales, Safran, Sener і Leonardo.
Зеленський описав мету як інтегрований європейський захист від повітряних загроз, побудований спільними зусиллями. Намір сформульовано прямо, а саме створити дешевшу альтернативу американському Patriot, причому робочий прототип заплановано на першу половину 2027 року. Зеленський також заявив, що сподівається, що програма здобуде американську підтримку, яка надала б їй значно більшої промислової ваги.
Причина, з якої така альтернатива потрібна, стала очевидною цього літа. Patriot залишається єдиною перевіреною відповіддю на російські балістичні ракети, проте українські запаси скоротилися, оскільки американські перехоплювачі було перенаправлено до Перської затоки під час війни з Іраном.
Новий міністр оборони України Євгеній Хмара заявив на засіданні у форматі «Рамштайн», що Київ законтрактовує приблизно тисячу ракет Patriot через партнерів і кредит Європейського Союзу, але більшість із них надійде лише в найближчі роки. Щит, який прибуває після зими, яку він мав допомогти пережити, – це не щит. Саме тому Київ наполягає, щоб партнери вивільняли перехоплювачі з наявних запасів, а не чекали, доки дозріють контракти.
Зима приходить швидше, ніж нові виробничі лінії
Саме цей розрив пояснює надзвичайний трек. Восьмого вересня міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що ухвалив рішення поставити додаткові перехоплювачі PAC-2 терміново із запасів Бундесверу, а не чекати на нове виробництво, попередивши, що Росія, ймовірно, посилить свою повітряну кампанію проти української інфраструктури з наближенням зими. Він додав, що Німеччина збільшить постачання ракет класу «повітря-повітря», надішле додаткові системи IRIS-T і продовжить постачати дрони та боєприпаси великої дальності, водночас закликавши інші держави відкрити власні арсенали.
Пісторіус назвав підготовку України до зими найвищим пріоритетом і виступив за негайні дії, оскільки Росія повільно просувається на землі й тому намагається зруйнувати економічні основи країни з повітря. Зеленський привітав рішення Німеччини, наголосивши, що саме зменшення спроможності агресора знищувати життя наближає завершення війни.
Внесок України в це – не вдячність, а знання. Жодна інша країна Європи не має практичного досвіду оборони від комбінованих атак, під час яких балістичні ракети, крилаті ракети та сотні безпілотних літальних апаратів прибувають одночасно й покликані виснажити оборону, а не перемогти її.
Україна знає, який вигляд мають реальні показники перехоплення в кожній категорії, як швидко витрачаються перехоплювачі під час масованого удару, які схеми сенсорів і управління витримують радіоелектронну боротьбу і де ламається економіка протиповітряної оборони. Такий масив даних неможливо отримати на полігоні, і саме його бракує європейським планувальникам. Кожен перехоплювач, який запускає Україна, генерує інформацію про загрозу, яку європейська протиповітряна оборона досі лише моделювала.
Європейська оборонна архітектура пишеться на українських даних
Ось чому послідовність зустрічей в Осло має значення. Лідери розглянули попередні результати FREYJA і погодили конкретні кроки для урядів на їхньому рівні та для виробників на їхньому, розраховуючи на перші практичні результати. Україна не є клієнтом у цій схемі, оскільки програма, яку вона ініціювала, визначає вимоги, над виконанням яких нині працює європейська промисловість.
Десять держав-учасниць фактично погоджуються з тим, що специфікацію наступного ешелону протиракетної оборони континенту має формувати єдина армія, яка нині перебуває під вогнем відповідної загрози. На практиці це означає, що європейська промисловість проєктує відповідно до вимог, написаних у воєнний час, а не в документах мирного планування.
Тут доречна частка реалізму. Прототип у 2027 році нічого не дасть для прийдешньої зими, меморандуми – це не поставки, а Patriot ще роками залишатиметься незамінним проти балістичних загроз. Безпосередній захист українських міст і досі залежить від ракет, узятих із німецьких запасів, і від готовності інших зробити те саме. Проте напрям визначено, і він вказує на щось важливе для Києва.
Європа вже не лише озброює Україну – вона проєктує власну оборону довкола того, чого Україна навчилася під ударами, і це роль, яку не могла б купити жодна сума фінансової допомоги. Якщо FREYJA запрацює, Україна увійде на європейський оборонний ринок не як отримувач систем, а як автор однієї з них.