Наразі щодо поточної ситуації на фронтах є два важливих стратегічних питання: чи спробує російське військове командування відновити наступ на Харьківському напрямку в повній мірі, та які сили та засоби російське військове командування зможе ДОДАТКОВО перекинути на Південь та у Запорізську область. А поки на ці питання немає остаточної відповіді, подивимось на ситуацію на найбільш "гарячих" напрямках - Славянському та Краматорско-Бахмутському.
Читайте також: ЗСУ розбили наступальний потенціал Росії: аналіз сил і засобів противника
Очевидно, що головним сенсом дій угрупування військ противника під назвою "Восток" протягом останнього тижня було намагання створити для себе зручні умови щодо відновлення в подальшому широкомасштабного наступу у західному та північно-західному напрямках. Тобто, зайняти район Бахмута, а також у взаємодії із лівофланговими тактичними групами угрупування "Изюм" прорватися до Сіверська та вийти на ближні підступи до Славянську зі сходу...
Однак, діючи тактичною групою військ приблизно у 6-8 БТГр зі складу 24-ї обр СпП, 394-го мсп та "напів-батальонів" 2-го та 7-ї омсбр 1-го та 2-го АК відповідно, +1.5 БТГр ПВК "Вагнер" під загальним управлінням штабу 127-ї мсд, командування військ противника спромоглося лише просунутись на пару кілометрів вздовж Сіверського Донця меж Білогорівкою та Снігурівкою. Після чого ЗСУ короткою контр-атакою спочатку відкинули противника до Білогорівки, а потім й вибили їх з району південніше Серебрянки та Григорівки, по суті притиснувши передові підрозділи цієї групи до річки.
Таким чином, "торжественное вступление краснозадых войск" у Сіверськ, про яке вони встигли розтрубити майже з кожної праски та домофону, тотально провалилося. Остання конвульсивна спроба пробитися у район південно-східніше міста, вийшовши на рубіж Верхнекам'янське - Івано-Дарь'ївка також скінчилася "урочистою поркою" передових російських підрозділів. Головним чином, через вперте небажання російського військового командування дотримуватись елементарних норм та стандартів організації та ведення тактичного наступу...
Наприклад, проведення атак виключно танками без підтримки, навіть, мінімальних піхотних сил, призвело до "фантастичних" втрат противника у бронетехниці, зважаючи на перенасиченність українських підрозділів ручним протитанковим озброєнням різного класу та дальності дії.
Дивно, але серед російських військових командирів тактичного рівня, на 6-му місяці війни, все ще знаходяться "особливо видатні генії", які вважають, що "всі ці розповіді про Джевеліни та якісь там Стугни-П" - "сильно преувеличины" і кидають в атаки зразу по декілька танкових рот, або взводів без жодного піхотного прикриття, у стилі "оло-ло-ло, только вперьод"... Як це, наприклад, було нещодавно в районі Богородичного, або південніше Верхньокам'янки...
Ну й загалом, щоб закінчити із Сіверським напрямком, варто, мабуть, відзначити, що після "нещодавного нарощування зусиль" (головним чином, за рахунок 2-х додаткових БТГр 55-ї мсбр, які були перекинуті сюди з району Рубіжне - Воєводинка - Південе), організувавши чергову серію атак від Спірного на Івано-Дар'ївку та від Берестового туди ж, командування військ противника, також, судячи зі всього, дійшло висновку, що йому тут варто трохи "зупинитися"...
Адже, навіть не дивляичь на той факт, що основний обсяг втрат несуть "БТГр-и" 1-ї та 4-ї мсбр, ПВК "Вагнер" та "стрілецькі батальони мобілізаційного резерву корпусів народної міліції" так званих 1-го та 2-го АК, однак й БТГр-и зі складу кадрових російських 39-ї мсбр, той же 55-ї мсбр та 80-го тп, які діють у цьому операційному районі, також вже скоріше нагадують "посилені роти", ніж повноцінні посилені батальони...
З моменту початку цих дій угрупування військ противника "Восток", пройшло більше тижня, але його командування на цій ділянці так само далеке від досягнення своїх цілей, як і напередодні їх початку... Просування вперед - мінімальне, у своєму максимумі це не більше 1.5-2 км.
Тому так, дійсно, певну зупинку у "стабільному тиску" на позиції українських військ в районі Сіверська та південніше з боку угрупування військ противника "Восток", цілком можливо було спрогнозувати, після того, як їм не вдалося "з ходу" прорватися в сам Сіверськ...
Але навряд чи вона триватиме достатньо довго. Особливо в контексті того, що противник достатньо активно закінчує на цьому напрямку оперативне перегруппування своїх сил та засобів і явно розгортає ще одне угрупування військ на Краматорско - Славянскому напрямку.
Крім того, за всіма ознаками, ця зупинка на Сіверському напрямку, скоріше за все обумовлена не стільки бажанням російського командування угрупування "Восток" вдумливо та "з ростановкою" провести саме перегрупування своїх військ, скільки зміщенням акцентів та головних зусиль з північної ділянки своєї зони відповідальності на південу, в район Бахмута, та ще південіше - Вуглегірська ТЕС та с. Семігір'я...
Читайте також: Росія вже програла війну: про що говорять цифри дефіциту військових ресурсів
Що стосується, безпосередньо, Бахмуту, то сенс останніх зусиль російського віськового командування на цьому напрямку є очевидним - обійти та заблокувати саме місто з півдня та півночі, уникаючи необхідності штурмувати українські укріплення в цьому районі в лоб...
Чесно кажучи, на сьогодніщній момент не відомо, чи вдасться цього досягнути противнику, але можна сказати точно - головною тут є північна тактична група противника, яка діє по загальній дирекції Володимирівка - Бахмутське, а також Володимирівка - Покровське... Саме тут сконцентровані головні сили угрупування "Восток"...
А саме - до 10-11 БТГр в першій лінії зі складу 76-ї пдд, 31-ї одшбр, 57-ї мсбр, 61-ї обр МП та 6-го "казачьего" мсп 2-го АК.
Ще, десь з 5-6 БТГр відведені у "тактичній резерв на відновлення" зі складу 60-ї мсбр, 155-ї обр МП, 100-ї мсбр 1-го АК та зведених тактичних груп двох танкових полків - 26-го та 218-го тп.
Очевидно, що його найближчим завданням є вихід на рубіж Бахмутське - Покровське з послідуючим проривом у напрямку на Красну Гору та Параскіївку і перерізання дороги Бахмут - Слов'янськ в цьому ж районі.
Поки що, командування угрупування "Восток" дуже далеке від цього. На сьогоднішній день, його передові підрозділи намагаються прорватися лише в Покровське та Бахмутське. Й поки їм це зовсім не вдається... Але у цьому контексті варто мати на увазі, що противник ще не задіяв на цій ділянці основну масу своїх "резервів", сконцентрованих якраз "за спиною" своєї "північно-бахмутської" тактичної групи.
Інша тактична група противника, у складі до 4-5 БТГр 5-ї мсбр, 11-го мсп 1-го АК та 2-х БТГр ПВК "Вагнер" вирішує подвійне завдання - намагається "допомогти" основним силам угрупування "Восток" з напрямку Клинового, атакуючи позиції Сил оборони України в районі Покровського з півдня, а також - намагаючись посунутись через Веселу Долину на Опитне, південніше Бахмута та діючи з боку Вершини на Кодему та Семігір'я.
Сенс такого зірковидного наступу цієї тактичної групи, всуперечь усім положенням оперативного мистецтва, полягав в тому, щоб одночасно заблокувати Бахмут з півдня та примусити підрозділи ЗСУ залишити район Семігір'я - Вуглегірської ТЕС - Новолуганського. Тобто, виконати поточні тактичні завдання на протилежних своїх флангах, що саме по собі, виглядає, м'яко кажучи не дуже розумним рішенням...
Однак, як це не парадоксально, але ЗСУ рано чи пізно таки доведеться полишити цей район (навіть, цілком можливо, що ця група ЗСУ вже відійшла, наразі дуже мало інформації з тієї ділянки фронту) та спробувати закріпитися на рубіжі Кодема - Гладосове, бо по суті, противник вже вийшов на ближні тили наших підрозділів, які оборонялися в районі Семігір'я та Вуглегірської ТЕС... Тобто, "підопічним" месье Ходаковського з 11-го мсп, таки вдалося по суті виконати, бодай одне найближче завдання на своєму лівому фланзі.
А трапилось це завдяки просуванню танкової БТГр "Дизель" 1-го АК, посиленої підрозділами 40-ї обр МП у районі Гольмовский - Травневе - Доломітне, західніше Новолуганського, на північ, що зробило оборону района Семігір'я, скажімо так, достатньо сумнівною справою у перспективі.
Але треба підкреслити, що у загальному сенсі більш важливе завдання цієї тактичної групи (прорив до Опитного), поки дуже далеке від свого реального виконання. Блокування рокадних комунікацій угрупування ЗСУ південіше Бахмута поки виконати цьому угрупуванню не вдається... І перспективи його виконання найближчим часом, виглядають, м'яко кажучи, досить примарно. Бо для цього командуванню військ противнка таки доведеться суттєво наростити цю групу, що на сьогоднішній день на практиці він може зробити лише у обмежаних обсягах...
На Слов'янському напрямку, тобто північніше самого міста, сьогодні також відбуваються, достатньо суперечливі речі...
Так, угрупування військ противника "Изюм", яке, судячі зі всього, згідно своїх планів, вже повинно було не меньш як тиждень тому, захопити Іванівку та прорватися до Новомиколаївки і далі на Черкаське, діючи як мінімум двома ударними тактичними групами військ застрягло у лісі південіше Мазанівки, яку воно до цього штурмувало майже місяць... І нині, не може посунути вперед, на південь ні на кілометр...
Таке ж твориться по рубіжу Долина - Богородичне, обидві сторони поперемінно то атакують, то контр-атакують, відбиваючи по черзі один в одного ті чи інші ділянки місцевості, лісосмуги та балки...
Іншими словами, стягнувши південніше Ізюма купу війська, російське військове командування якось так "невдобно", у самий відповідальний момент, "чомусь" застрягло на найважливішому напрямку...
Більше того, в районі Курулька - Дібровне ЗСУ раптово, але достатньо потужно, контр-атакували одну з цих груп в її правий фланг й примусили зупинитися повністю, і навіть, на певних ділянках відійти...
На сьогоднішній день, там у противника продовжується якесь малозрозуміле вовтузіння дуже загадкової "етимології". Скоріш за все вони знову затіяли в середині угрупування "Изюм" чергове перегрупування сил та засобів з метою зміни "шила на мило".
На місце тих, хто поніс втрати, діючи в якості передових підрозділів у складі тактичних ударних груп, з других ешелонів висувається чергова партія "штурмовиків", яких більш меньш "відновили" протягом попередніх тижнів...
Отже, підсумуємо...
Уся ця гіпотетична операція противника по захопленню останьої крупної міської агломерації Донбасу, яка ще залишається під контролем України (Слов'янсько - Краматорська), має бодай мінімальний сенс та шанс на успіх, лише в одному випадку...
Якщо військам противника вдасться ОДНОМОМЕНТНО прорватися на її ближні підступи ЗРАЗУ З ДЕКІЛЬКОХ вирішальних напрямків і заблокувати її. Тобто, якщо ця гіпотетична операція стане успішною реалізацією (нехай й у меньших обсягах) того, що рашисти намагалися БЕЗУСПІШНО реалізувати по відношенню до нашої столиці на початку весни нинішнього року...
У всіх інших випадках, в тому числі, навіть якщо якомусь угрупуванню військ противника самостійно таки вдасться, наприклад, прорватися на околиці міста Слов'янськ (нехай навіть двом угрупуванням, наприклад "Изюм" та "Восток") та зв'язати там бої, це всеодно скінчиться для них так само, як й під Києвом - розгромом та відступом. Причому, майже з тих само причин...
Читайте також: Жодних "шашок наголо": ЗСУ пішли у прорив під Херсоном по особливій тактиці