«Проблема в тому, що слабкість Заходу не дає можливості однозначно позиціонувати його як світового гегемона», зазначає Іван Ус, кандидат економічних наук, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень.
Таку думку він висловив у програмі «Політична матриця з Олексієм Буряченко».
«Слабкість колективного Заходу спонукає країни шукати альтернативи, однак БРІКС залишається китайським проєктом, де Росія має лише другорядну роль. Багато країн приєднуються до цього альянсу не стільки з ідеологічних причин, скільки задля економічної підтримки від Китаю, що має інтерес у регіональному лідерстві. Росія ж не може запропонувати ані фінансової стабільності, ані нових технологій, а тому сприймається лише як постачальник ресурсів. Фактично, Китай поступово інтегрує в БРІКС тих, хто прагне підсилити свої позиції на глобальній арені, але не бажає конфронтації із Заходом», - наголошує Іван Ус.
«Ми повертаємося до ситуації біполярного світу, але тепер слабкість США дає простір для Китаю. США вже не здатні впливати на всі глобальні процеси одноосібно, що створює можливість для Китаю і його союзників формувати нові блоки впливу. Це значно змінює розстановку сил у світі, де союзники Заходу потребують більшої підтримки, ніж та, що може запропонувати Вашингтон. Фактично, Китай заповнює ті прогалини, які залишає Захід, зокрема пропонуючи економічну підтримку без умов щодо демократизації», - відзначає Олексій Буряченко.
Іван Ус вважає, що проблема в тому, що слабкість Заходу не дає можливості однозначно позиціонувати його як світового гегемона. Тепер держави, що раніше підтримували США, шукають баланс між Сходом і Заходом, не бажаючи потрапляти у залежність від жодної зі сторін. У цьому контексті Китай діє як глобальний 'балансир', що не вимагає реформ від своїх партнерів, на відміну від західних країн. Таким чином, слабкість Заходу лише підсилює альтернативні геополітичні сценарії.
«США більше не виступають в ролі глобального «поліцейського», - наголошує Олексій Буряченко, - а слабкість Заходу створює нові виклики для України та її союзників. Китай займає цю вакуумну роль, пропонуючи країнам альтернативу без вимог демократизації чи реформ, як це робить Захід. Це вказує на посилення позицій Китаю, що несе ризик нових альянсів із недемократичними режимами».