Опалювальний сезон 2026-2027 Україна зустрічає з двома наборами цифр. Перший – урядовий: станом на 1 вересня до зими готові 79% житлових будинків, 83% котелень і понад 86% соціальних обʼєктів. Другий – російський: 30 серпня Міноборони рф заявило про «підготовку масованих ударів» по українській енергетиці. Між цими наборами лежить питання, на яке відсотки готовності не відповідають: чи витримає система не звичайну зиму, а зиму з ударами. Пояснюємо, чим цей опалювальний сезон відрізняється від попередніх, які три цифри важать більше за всі відсотки, чому частина обладнання фізично не встигне до зими і до чого готуватися вдома.
Опалювальний сезон 2026-2027: коли починається і чим відрізняється від попередніх
Формально опалювальний сезон стартує, коли середньодобова температура три дні поспіль тримається нижче +8 °C, зазвичай у середині-кінці жовтня; рішення ухвалюють місцеві влади. Але цього року дата старту – найменша з проблем.
Головна відмінність від попередніх зим – стан системи на вході. Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук оцінює, що енергосистема «зараз у гіршому стані, ніж рік тому перед зимою»: минулої зими удари по ТЕЦ спричинили тривалі відключення й перебої з теплом у морози, а три київські ТЕЦ до 1 листопада працюватимуть на зниженій потужності.
Друга відмінність – противник сказав, що робитиме. 30 серпня Міноборони рф оголосило про «підготовку масованих ударів» по енергетиці як «відповідь» на українські удари по нафтогазовому сектору росії. ГУР ще раніше попереджало, що восени під ударом можуть опинитися не лише електростанції, а й газовидобуток на Полтавщині та Харківщині, газотранспортна система і обʼєкти, через які йде імпорт із Європи.
Що означають «80% готовності» і чого вони не показують
За даними Мінрозвитку на 1 вересня, до зими підготовлено понад 114 тисяч житлових будинків (79,2% плану), 14 194 котельні (83%), 13,3 тисячі кілометрів теплових мереж, 86,5% соціальних обʼєктів. На 1 жовтня уряд вимагає 100%.
Ці цифри реальні, і за ними стоїть велика робота. Але важливо розуміти, що вони вимірюють. «Готовність котельні» – це перевірене обладнання, опресовані труби, запас палива. Це готовність до зими, в якій є електрика. Вона не показує, що станеться з тією самою котельнею, коли підстанцію поруч вибʼють, а світла не буде дванадцять годин.
Міністр розвитку громад Микола Калашник це визнає: оцінка готовності, за його словами, «виходить за межі відсотків виконання», а пріоритет – «щоб люди мали тепло і воду навіть у надзвичайних ситуаціях». Експерт Геннадій Рябцев формулює різкіше: «Якщо будинок збудований на 90%, але без даху, він непридатний для життя». Так само з зимою: відсоток готовності до завершення критичних робіт нічого не каже.
Газ, резервне живлення, гроші: три цифри, які справді важать
Якщо відсотки готовності відкласти, залишаються три показники, за якими можна судити про зиму.
Газ – тут усе добре. На 22 серпня в підземних сховищах було 14,3 млрд кубометрів при мінімальній потребі 13 млрд, Нафтогаз законтрактував понад 2 млрд імпорту, а сукупна потужність імпорту з Польщі, Словаччини, Угорщини й Румунії – близько 20 млрд на рік. Запас є. Ризик у іншому: чи вціліють видобуток і сховища під ударами, про які попереджає ГУР.
Резервне живлення – тут дірка. За даними уряду на 1 серпня, потреба в резервних джерелах для обʼєктів тепло- й водопостачання становила 1214,6 МВт, забезпечено 918,5 МВт, тобто 75,6%. Не вистачає 296 МВт. Це і є цифра, яка визначає, чи буде вода й тепло в місті під час блекауту.
Гроші – тут найбільший розрив. Комплексні плани стійкості регіонів оцінювали спершу в 216,3 млрд грн, потім у 278 млрд. Із держбюджету виділено 67,8 млрд, із місцевих – 9,6 млрд. Тобто профінансовано менше третини.
Плани стійкості громад: 278 мільярдів на папері і 68 у бюджеті
Плани стійкості – це головний інструмент підготовки, який уряд запустив у березні 2026 року: кожен регіон і велике місто склали перелік обʼєктів, які треба захистити, і генерації, яку треба збудувати, щоб пережити блекаут автономно. Віцепремʼєр Олексій Кулеба у липні звітував: понад 500 обʼєктів у роботі, близько половини децентралізованої генерації законтрактовано або поставлено, 70% підприємств тепло- і водопостачання мають резервне живлення.
Проблема в тому, як ці плани фінансуються. Держава дає частину, громада має додати мінімум 15%, а різниця лягає на місцеві бюджети, які й так мають близько 72 млрд грн боргів за різницю в тарифах. Приклад Дніпра показовий: план міста коштує 9 млрд грн, із держбюджету надійшло 40 млн, а 4 млрд місто взяло в кредит у державних банків.
Центр Разумкова в аналізі 28 липня додає до грошей ще три групи ризиків: технічну вразливість під час тривалих відключень, брак доступу до газу для частини муніципальних когенераційних установок і відсутність регіональних резервів обладнання й палива. Серед рекомендацій – захистити мінімальні кошти підприємств від арештів рахунків і створити єдину методику аудиту енергостійкості.
Іншими словами, відповідальність за зиму делегували громадам, а ресурси – лише частково.
Чому обладнання не встигне: 9–14 місяців на когенерацію
Навіть якби гроші зʼявилися сьогодні, вони не перетворилися б на генерацію до зими. Термін постачання когенераційної установки – 9–14 місяців, трансформатори в дефіциті на світовому ринку, системи накопичення енергії затримуються. Тобто все, що не замовили до весни, до зими не приїде.
Це не означає, що нічого не зроблено. Разумков фіксує понад 570 МВт нової децентралізованої генерації в комунальному секторі, Мінрозвитку – 1505 МВт у тендерах на будівництво. Черкаси мають 19 когенераційних установок на 22 МВт, це приблизно пʼята частина міського навантаження. Але потреба лише в блок-модульних котельнях – понад 200 по країні, а мобілізація вимиває кадри, які мають це обладнання монтувати й обслуговувати.
Тож цю зиму система проходитиме переважно з тим, що встигли поставити до вересня. Решта планів стійкості – це вже про зиму 2027-2028.
Сценарії зими 2026-2027: від базового до 12 годин без світла
Прогнози розходяться, і чесно показати обидва полюси.
Оптимістичний полюс – оцінка Focus від липня: найімовірнішим є базовий сценарій без тривалих відключень, із короткими дефіцитами в пікові години. Умова – завершення пріоритетних робіт і робота ППО. Промислове споживання за два роки впало приблизно на 2 ГВт, і цей запас частково компенсує втрату генерації.
Песимістичний полюс – Корольчук: реалістичний, на його думку, сценарій – 12 годин зі світлом і 12 без, а в аварійних ситуаціях можливі й повні добові відключення, з температурою в квартирах 12–15 °C. Найвразливіші регіони – Київщина, Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Одещина, Запоріжжя, Дніпро і Львівщина.
Різниця між сценаріями – не в підготовці, а в кількості ракет, які долетять. Тому дві теми, які здаються далекими від котелень, – ракети до Patriot і європейська антибалістична програма – насправді і є головним чинником цієї зими.
Що це означає для вас: до чого готуватися вдома і в громаді
Перше. Планувати варто не «чи буде світло», а «скільки годин поспіль його не буде». Базовий сценарій уряду і 12/12 Корольчука – це різні стратегії для сімʼї: у першому достатньо павербанка і запасу води, у другому потрібне автономне джерело тепла або план переїзду на найхолодніші тижні.
Друге. Найважливіша місцева цифра – не відсоток готовності котелень, а чи має ваша котельня і водоканал резервне живлення. Це можна зʼясувати в міськраді, і саме це варто питати, а не загальні відсотки.
Третє. Газу вистачить, якщо не зруйнують видобуток і сховища. Тому осінні удари по Полтавщині й Харківщині, про які попереджає ГУР, – це не абстрактна новина, а прямий індикатор того, якою буде друга половина зими.
Опалювальний сезон 2026-2027 не буде катастрофою за замовчуванням і не буде спокійним за замовчуванням. Він буде таким, яким його зроблять три речі: 296 МВт резервного живлення, які ще треба знайти, гроші на плани стійкості, яких виділено третина, і ППО, яка або втримає небо над ТЕЦ, або ні.
Ігор Петренко – доктор політичних наук, професор кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновник аналітичного центру «Обʼєднана Україна»