Україна може зберегти позиції в ЄС завдяки глибокій переробці, логістичним перевагам і виходу на нові ринки. Про це пише Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», у своїй статті для The Gaze. Ця версія публікації є перекладом українською мовою.
Після понад 25 років переговорів торговельна угода між ЄС і країнами MERCOSUR — Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та Уругваєм — перейшла з політичної площини в практичну. Болівія, яка у липні 2024 року стала повноправним членом MERCOSUR, не є стороною угоди: переговори було переважно завершено ще до її вступу, а приєднатися до домовленостей вона зможе лише після того, як запровадить усі норми блоку (на це їй відведено перехідний період до чотирьох років). Для України це означає появу на європейському ринку сильного конкурента саме в тих товарних групах, де українські виробники лише нещодавно закріпилися.
Угода ЄС–MERCOSUR застосовується з 1 травня 2026 року
Сторони підписали угоду в Асунсьйоні 17 січня 2026 року, а з 1 травня 2026 року її торговельна частина застосовується тимчасово. Це сталося попри те, що Європарламент звернувся до Суду ЄС по висновок щодо сумісності угоди з правом ЄС. Повна ратифікація може тривати роками, однак тарифні преференції для південноамериканських експортерів уже діють. За оцінками ЄС, експорт MERCOSUR до Євросоюзу може зрости на 17%, і значну частину цього приросту забезпечить саме агропродукція.
Квоти для MERCOSUR посилюють конкуренцію з українським агроекспортом
Згідно з довідкою Єврокомісії, MERCOSUR отримує квоти на 99 тис. т яловичини з митом 7,5%, 180 тис. т безмитного м’яса птиці, 180 тис. т цукру, 45 тис. т меду та 60 тис. т рису. Сукупна квота на етанол, за даними Borderlex, становить 650 тис. т. Більшість обсягів запроваджуватимуть поступово, протягом п’яти років.
Цей перелік майже збігається з чутливими позиціями України. Після оновлення ПВЗВТ у жовтні 2025 року Україна має квоти на 120 тис. т м’яса птиці, 100 тис. т цукру та 35 тис. т меду. Як зазначається у виданні The Gaze, цукрова квота втричі менша за фактичний експорт 2024 року, а на початок липня 2026 року квоти на м’ясо птиці були використані на 75%, на етанол — на 64%, на мед — на 61%.
Формально квоти MERCOSUR не забирають українських обсягів: кожна країна має власні ліміти. Проте конкуренція точиться за межами квот і на рівні цін. Бразильська курятина в межах квоти заходить до ЄС безмитно, тоді як українські постачальники після вичерпання своїх обсягів сплачують повне мито. Тож частина українських виробників уже переорієнтовується на Велику Британію, яка зберігає безмитний доступ до 2028 року. У сегментах яловичини й кукурудзи пряма конкуренція менш відчутна: Україна експортує мало яловичини, а кукурудза і так переважно заходить до ЄС без мит.
Фермерські протести проти MERCOSUR і українського імпорту мають спільне джерело
Європейські аграрії сприймають обидва потоки імпорту як одну загрозу. Чеські фермери, наприклад, водночас вимагали скасувати угоду з MERCOSUR і повернути мита на українську продукцію. У січні 2026 року тисячі фермерів із Франції, Італії, Бельгії та Польщі протестували біля Європарламенту у Страсбурзі. Польща, найчутливіша до українського агроімпорту, голосувала проти угоди й заявила про намір оскаржити її в Суді ЄС.
Для України це створює ефект «подвійного тиску»: що більше поступок отримує MERCOSUR, то менше політичного простору мають європейські уряди для подальшої лібералізації торгівлі з Україною.
Захисний регламент для MERCOSUR може стати прецедентом для України
Щоб заспокоїти фермерів, ЄС ухвалив Регламент (ЄС) 2026/687 про двосторонні захисні заходи. Як повідомляє Європарламент, ціна чутливої продукції (м’яса птиці, яловичини, яєць, цитрусових, цукру), нижча за європейську щонайменше на 5%, у поєднанні зі зростанням її пільгового імпорту на 5% у середньому за три роки або падінням імпортних цін на 5% стає підставою для розслідування та можливого призупинення преференцій. Єврокомісія звітуватиме про стан ринку щонайменше раз на пів року.
Механізм із чіткими числовими тригерами й регулярним моніторингом легко перенести на інші торговельні режими. Противники українського імпорту можуть вимагати таких самих автоматичних «запобіжників» і для ПВЗВТ. До того ж доступ України до ринку ЄС тепер залежить від поступового впровадження європейських стандартів щодо добробуту тварин, пестицидів і ветеринарних препаратів.
Як Україна може перетворити конкуренцію з MERCOSUR на стимул для розвитку
Перша відповідь — поглиблена переробка. Квоти обмежують передусім сировину та продукцію першої переробки, тоді як готові харчові продукти, кондитерські вироби чи напівфабрикати з м’яса птиці мають більше простору для зростання і вищу маржу. Для цього потрібні інвестиції, зокрема європейські, у переробні потужності в Україні.
Друга — диверсифікація ринків. Країни Близького Сходу, Північної Африки та Азії традиційно купують українські зерно, олію і м’ясо птиці. Нарощування присутності там зменшує залежність від квотованого європейського ринку та політичних коливань у ЄС.
Третя — логістична близькість. Доставка з України до Польщі чи Німеччини триває дні, а не тижні, як із Бразилії. Це дає змогу постачати охолоджену продукцію, швидше реагувати на попит і вбудовуватися в ланцюги постачання європейських виробників. А гармонізація з нормами ЄС, яку Україна проходить у межах євроінтеграції, з часом стане перевагою над південноамериканськими постачальниками, яких європейські фермери звинувачують у нижчих стандартах.
Нарешті, Україні варто активніше працювати з європейськими брендами та торговельними мережами. Довгострокові контракти, спільні підприємства й виробництво під власними марками рітейлерів роблять українського постачальника частиною європейського бізнесу, а не зовнішнім конкурентом. У такому разі захищати доступ українських товарів до ринку зацікавлені вже самі компанії ЄС.
Що має зробити Україна, щоб зберегти позиції на ринку ЄС
Угода ЄС–MERCOSUR не закриває для України європейський ринок, але робить його конкурентнішим і політично чутливішим. Експортерам варто закладати в стратегії тиск на ціни та ризик вичерпання квот, а державі — уважно відстежувати застосування захисного регламенту, вести діалог із фермерськими організаціями сусідніх країн і послідовно позиціонувати Україну не як конкурента, а як складову продовольчої безпеки ЄС.