Безвиз

Оксана Юринець: Україна чи не останній єврооптиміст серед не членів ЄС

23 ноября 2016 | 14:45

24 листопада в Брюсселі відбудеться 18-й саміт Україна — ЄС. На ньому планують розглянути питання лібералізації візового режиму України з Євросоюзом, а також виконання Мінських домовленостей. Realist поспілкувався з головою підкомітету з питань регіонального і транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції Оксаною Юринець — про те, чи чекати Києву позитивних підсумків від чергового саміту.

— Пані Оксано, 24 листопада відбудеться 18-й саміт Україна — ЄС. Чи розглядатиметься там питання безвізового режиму, про який так багато говорять та який вкотре відтерміновують?

— Питання безвізового режиму є в порядку денному 18-го саміту Україна — ЄС, тому воно точно розглядатиметься. Про результати я поки не скажу, але ми сподіваємось, що, нарешті, це питання буде вирішено.

— Багато експертів кажуть, що саміт є декларативним заходом і чекати якихось проривів у питанні безвізу від нього не варто.

— Звісно, що самого лише рішення саміту недостатньо, процедура надання безвізового режиму довга і складна, але рішення саміту мають більше, ніж рекомендаційний характер. Вони, безумовно, є дуже важливі та завжди висловлюють загальну позицію ЄС.

— Попри те, що Ви не можете прогнозувати, що буде ухвалено на саміті, які відчуття у Вас як члена комітету з питань євроінтеграції? ЄС має бажання закрити це питання?

— Минулого тижня ми прийняли кілька звернень до ЄС, в тому числі і щодо візової лібералізації. За ці документи проголосували всі фракції, і це зведена позиція нашого парламенту.

Те, що повинен зробити Брюссель, це односторонній процес, але він однозначно повинен піти на такий крок. Звичайно, ми очікуємо позитивного результату. Він був нам обіцяний цього року.

— Також кажуть, що Європейський союз не ухвалить жодних рішень щодо України, поки не буде призначено нову Адміністрацію в США, тобто доки в січні 2017-го Дональд Трамп офіційно стане президентом…

— Я не думаю, що питання, які вирішує Євросоюз, аж настільки залежать від ситуації в США. Так, звісно, їхня позиція важлива, так, Америка — один з ключових гравців світової політики, який, зокрема, допомагає вирішувати й українські питання. Однак питання відкритих кордонів — це питання кордонів між країнами ЄС та Україною. Гадаю, вони будуть тут самостійні.

— Тоді у чому ж проблема? Що гальмує надання безвізу? Неготовність України, небажання ЄС? Ви часто спілкуєтесь з депутатами Європарламенту. Які думки в неофіційних розмовах вони висловлюють?

— Ті депутати, з якими спілкуюсь особисто я, є проукраїнськими, вони за безвізовий режим, за підтримку України, зрештою за її подальшу євроінтеграцію і як результат — вступ до ЄС. Питання в тому, що є ще значна кількість депутатів, які піддаються російському лоббі, до яких російські депутати та лоббісти в Європарламенті доносять зовсім інші позиції.

— Тобто в усьому винне проросійське лоббі?

— Не лише воно, існує дуже багато чинників, через які ми сьогодні досі не маємо рішення про «відкриті кордони». Тут можна багато говорити та перелічувати. Якоюсь мірою це і світова ситуація на політичній арені. Так, перемога Трампа та очікування його дій щодо України та Росії, перемога на виборах в ряді європейських країн відверто проросійських політиків або політиків-популістів. Хоча саме через це, я думаю, нам все ж таки і мають дати безвізовий режим.

— Через ситуацію на світовій політичній арені? Що Ви маєте на увазі?

— Так, через це і через процеси, які відбуваються в самій Європі. Кілька тижнів тому президент Європарламенту Мартін Шульц у своєму виступі підкреслив, що не тільки Україна потребує ЄС, а й ЄС потребує Україну. Саме тому ЄС і продовжує підтримувати Україну. У цій його фразі відповідь на ваше запитання. Україна — один з останніх єврооптимістів, принаймні серед не членів ЄС. Україна прагне, принаймні переважна більшість її громадян, сповідувати ті європейській цінності, які були закладені у фундаменті Євросоюзу. Ми хочемо стати членом ЄС, членом НАТО, ми прагнемо змінювати свою країну за правилами ЄС. Натомість в самому ЄС відбулися суттєві зрушення. Маємо першу країну, що вийшла з союзу, маємо ще декілька членів, як, поки що обережно, але висловлюють таке бажання. Додайте до цього той факт, що у світовому порядку розвинутих та успішних країн відбулися тріщини. Тому ми, наче свіже повітря, необхідні європейцям, так само, як і вони нам.

— З усіма своїми проблемами, корупцією, війною, слабкою економікою?

— Так, з усіма проблемами. По-перше, не забувайте, що вступ до ЄС — це тривалий процес, якому передують реформи та зміни в країні. По-друге, Європі вигідно мати сильну країну на кордоні з Росією, адже якщо прорветься у нас — наступні вони.

— От саме про оборону. Європарламент підтримав створення Європейського оборонного союзу. Що це означає?

— В Європейському союзі постійно обговорюються нові формати оборонних союзів. От порушувалося питання оборонного союзу країн Балтії, наприклад. Взагалі будь-які такі союзи є позитивними. Будуть вони утворені лише з членів ЄС чи туди увійдуть сусіди, як Україна. Просто європейські лідери чудово розуміють необхідність посилення власних сил та незалежність від країн, які не є в Євросоюзі, але, скажімо, є членами НАТО. Це можна легко відстежити на прикладі Туреччини або вже згаданої невизначеності в США через перемогу Трампа. Європейці чудово знають історію, вони бачать: те, що відбувається сьогодні, дуже нагадує події перед Першою та Другою світовими війнами. Залишатись осторонь і не посилювати свої позиції було б безглуздо. До речі, Україна потенційно гарний союзник у таких формуваннях, адже сьогодні ми маємо готову і випробувану армію, яка вже веде війну з Росією.

Текст: Ольга Каретнікова-Котягіна