— Минулого року командою Міжнародного центру перспективних досліджень було розпочато програму з підтримки толерантності та взаємоповаги у суспільстві. Наразі ми хотіли б запитати у Вас про шляхи досягнення цих чеснот. Коли Ви стали послом в Україні, як Ви оцінили ситуацію в українському суспільстві у цій площині?

— Я приїхав до України як посол у вересні 2015 року. Але і вашу країну, і цей регіон Європи я вже гарно знав, бо перед тим був чотири роки послом у Білорусі. Проте між цими країнами існують відмінності, найбільша з яких полягає в тому, що Україна – це демократія, чого я не можу сказати про моє попереднє місце перебування. При цьому відмінність щодо демократичних процесів виявляється в тому, що демократичні думки відчутні, вони сприймаються суспільством, за них борються. Демократія дозволяє людям критикувати їхніх лідерів. І будучи представником найбільшої демократії світу, я помітив, що Україна насправді є демократичною країною. Звісно, у вашій демократії існують відмінності в уявленні людей, в їхніх особистих рисах. Саме тому конфлікт між людьми у суспільстві, коли йдеться про Україну або будь-яку іншу демократію світу — це для нас не новина. Ми бачимо це і в Індії. Однак ви навіть не можете собі уявити рівень різноманітності, яка є в нашій країні порівняно з Україною. Населення Індії становить 1,25 млрд осіб. Тобто щороку ми додаємо до свого населення пів-України. На відміну від Індії, в Україні майже 100% населення високоосвічені, в той час як в Індії значна частка населення неосвічені і дуже бідні. Однак у той самий час у нас налічується 375 млн людей, які такі самі заможні, як європейці чи американці. Я навів цей приклад для того, щоб ви зрозуміли, якою великою в Індії є відмінність безпосередньо щодо економічного статусу громадян.

— Тож як ви навчилися управляти такою великою країною, з такою різноманітністю в економіці, освіті, в мовах, культурі? Як опановуєте кризи, що неминуче виникають через ці відмінності та розмаїття?

— Перша відповідь – це наша демократія і наша Конституція. Друга – це наша індійська філософія. За нагоди ми кажемо, що в індійській філософії є відповіді на всі ті виклики суспільства, які постають у сучасному світі. Ще з давніх часів Індія широко знана як країна мудрості та багатства. І за сторіччя нашої колонізації іноземними державами ми дуже втратили у своїй заможності. Тож, коли в 1947 році ми здобули незалежність, ми виявилися однією з найбідніших країн світу. І ось протягом останніх 70 років нам вдалося зробити багато що. Це стосується і сталого уряду, і стабільного суспільства, і динамічного економічного зростання. Сьогодні економіка Індії є найбільшою економікою світу, що розвивається. Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші агенції роблять висновки, що Індія продовжуватиме бути найбільшою економікою світу, що розвивається, якнайменше наступні 10 років. У цьому і полягає основна відмінність, адже Індія не хоче стати економічною супердержавою. Економічний розвиток – це лише шлях для нас. Втім, наша мета відрізняється від інших. Наша мета – дати світові уявлення про нашу мудрість, аби світ визнав Індію країною мудрості та багатства.

— Якраз про це — наступне запитання. Обійнявши посаду в Україні, Ви майже відразу досить активно включились у культурне життя країни. Почали зустрічатися з місцевими активістами, організували безпрецедентну акцію для прихильників йоги на Хрещатику у минулому році. Розкажіть детальніше про ці активності, і яким чином, на Вашу думку, це може вплинути на толерантність в українському суспільстві в цілому?

— Коли я говорю про давню індійську мудрість, йога та медитація – це лише один із прикладів. Йога та йогічні практики були висунуті Індією до Організації Об'єднаних Націй у 2014 році. І підтримка ООН для більшості країн стала приголомшливою. Відтоді, тобто з 2015 року, 21 червня святкується як Міжнародний день йоги по всіх країнах світу. І в Україні, починаючи з 2015-го, цей проголошений ООН день розширювався у своїх масштабах. Минулого року ми провели великий захід на Хрещатику, зібрали разом 4,5 тис. людей. До речі, встановили український рекорд за найбільшою кількістю людей, які одночасно робили вправи з йоги. Також у 2017-му подібний захід посів друге місце серед найкращих подій Європи. Цього року ми плануємо зробити цю подію ще масштабнішою для того, щоб перевершити європейський рекорд. Захід відбуватиметься на Хрещатику в суботу, 23 червня. Тому я хотів би звернутися до ваших читачів і запросити їх, аби вони приєдналися до нас о 6-й годині вечора того дня на Хрещатику. Будемо разом робити йогу і долучатися до рекорду.

Ви можете побачити, що більшість конфліктів у світі та суспільстві трапляються через те, що наш розум блукає і переймається дуже багатьма речами, що врешті-решт призводить до великої кількості проблем. Усі людські емоції, якщо ми говоримо про радість або смуту, жалобу чи злобу – це все продукт людського розуму. Якщо ви контролюєте власний розум, ви можете контролювати і свої дії. І йога навчає вас цьому. Втім, можна подивитися на це й з іншого боку. Наведу такий приклад: скажімо, ви хочете купити відеокамеру, але для того, щоб правильно нею користуватися, вам потрібна інструкція, на що і коли натискати. Якщо ми говоримо про тіло як про найкращий винахід Бога, подарований нам, чи є у нас інструкція з використання нашого тіла? При цьому наше тіло – дуже складний механізм, а у нас навіть немає інструкції, як ним управляти. І саме тому йога стає в нагоді.

Йога – це і є та інструкція з використання нашого тіла. Люди роблять йогічні вправи для того, щоб натренувати власне тіло, зробити свій розум спокійним і стабільним для досягнення стану глибокої медитації. Основна мета йоги – це досягти того стану, аби розум був тихий і мирний. Тобто це не просто фізичні вправи. І саме на таку проблему я наражаюся, коли розмовляю з йога-гурами по всьому світові. Існує дуже багато типів йоги — гаряча, холодна, висяча. Основна проблема в тому, що вчителі цих практик сприймають їх лише як аеробіку або акробатичні вправи. А вони насамперед мають доводити, говорити своїм учням, що мета йоги – контролювати свій розум.

— На якому рівні Ви як дипломат оцінюєте в цілому толерантність в Україні? Чи зустрічаються індійські громадяни з дискримінацією?

— Є дуже багато прикладів того, про що ви сказали. Враховуючи високий рівень освіченості українського населення, рівень толерантності міг би бути вищим. Адже трапляються випадки, коли люди діють нелогічно і порівняно з іншими країнами світу, в яких рівень освіченості нижчий, українці могли б бути толерантнішими. На жаль, це призводить до проблем, з якими стикаються не тільки індійці, а й інші нації. Це стосується і наших бізнесменів, і просто студентів. Основна проблема, яку я вбачаю, полягає в тому, що люди, точніше їхній розум неспокійний. Але в той самий час, знову ж таки зважаючи на високий рівень освіченості, я бачу великий позитивний настрій з боку українців щодо нових концептів, які надходять до країни, в тому числі з Індії. І я завжди дивуюся тому рівню сприйняття йоги, медитації чи аюрведи, які є в українців. Тому саме тут постає виклик для нас, адже люди готові це сприймати, нам потрібно давати їм цю інформацію. Нам потрібно розширювати коло наших заходів для того, щоб вносити ці знання для більшої кількості людей. І я впевнений, що тільки-но ми цю інформації донесемо, вони будуть готові її сприймати. Це почуття відповідальності надає мені сили і наснаги для того, аби рухатися далі, поширювати цю інформацію для якомога більшої кількості людей. І навіть якщо б ми говорили про святкування Міжнародного дня йоги цього року, то моя основна мета – поінформувати всіх українців про те, що такий захід відбудеться, щоб про нього дізналися не тільки кияни, а також люди з усіх регіонів України. Захочуть чи зможуть вони приїхати, чи ні – це вже залежить від них.

— Україна та Індія мають багато спільного. Це молоді незалежності, молоді демократії. Як Україна може використати досвід Індії щодо єдності держави?

— Я хотів би запропонувати щонайменше один реальний крок — запросити українських конституційних експертів до Індії для того, щоб там вони змогли поспілкуватися з індійськими колегами. Адже, як я вже казав раніше, вважаю, що той успіх, який ми сьогодні маємо в такій різноманітній країні, як Індія, багато в чому залежав від Конституції. Саме тому українські фахівці могли б побачити, які елементи індійської Конституції можна запозичити або модифікувати для блага України. Образно кажучи, якщо якомога більше людей долучатиметься до йоги, то тим більше людей матиме мирний розум. Коли людина в мирі сама із собою, сім'ї будуть у мирі, а якщо сім'ї будуть у мирі, то й суспільство перебуватиме у мирі. Внаслідок цього станеться мир у країні, підвищиться рівень толерантності і взаємоповаги. Якщо всі країни світу будуть мирними і толерантними, це призведе до миру у всьому світі. І тут можна додати одну мудрість зі санскриту, яка в перекладі означає: «Якщо хтось каже, що це моє, а то твоє, то це спосіб мислення людини, яка думає завузько. Люди з широким сприйняттям світу вважають увесь світ однією родиною». Тільки уявіть собі: сьогодні попри те, що люди конфліктують між собою, світ має велику кількість інших, глибших проблем. Це стосується, наприклад, забруднення довкілля. Тільки уявіть собі: якщо рівень цих проблем значно погіршиться, скажімо, через 100 років відсьогодні, то куди ми зможемо дітися з цієї планети? У нас немає більше місця, куди б ми могли піти. Якщо ми не сприйматимемо весь світ однією сім'єю, то ми пригнічимо і сам світ, і самих себе. Це ще дуже давно усвідомили прадавні індійці.

Беседовал: Павел Вышебаба, посланник толерантности Программы развития ООН в Украине, солист группы One Olanet Orchestra
Фото: Александр Гончаров