Наприкінці квітня генеральний прокурор України Юрій Луценко повідомив, що ГПУ завершила справу про конфіскацію близько 1.5 млрд дол США так званих «грошей «Сім'ї» Януковича». Тоді він проінформував, що вступив в силу вирок Краматорського суду про конфіскацію коштів, а оскільки вирок ніхто не оскаржував, то гроші в найкоротші терміни мають бути перераховані на рахунки Державного казначейства.

Який хоча б приблизно загальний об'єм коштів за вашими підрахунками?

Найбільша сума коштів це саме та, яка була повернута цього разу до бюджету – близько 1,5 млрд. доларів. Є ще певні підприємства, резиденції, але, на жаль, я не можу сказати точну оціночну вартість, оскільки триває відповідна експертиза. Але ми їх обов'язково підберемо. Це стосовно тих активів, які заарештовані або виявлені в Україні.

Ці гроші виводились за однією відпрацьованою схемою, чи були якісь різні сценарії?

В принципі, все було з одного боку достатньо організовано, а з іншого боку – достатньо однотипно. І я би не сказав, що ті персонажі, які фігурували в нас, що це «фунти». Якщо без зайвої патетики, то це десь приблизно середина єрархії.

Тобто це вже не латвійські бомжі як в історії з «вишками Бойко»?

Я не знаю, чому журналісти вирішили, що в справі є саме «фунт» і ми ним прикрились. І що тільки на підставі наданих цією особою свідчень було зроблено вердикт цього суду. Нічого подібного. Це все були різні матеріали, як свідчення цієї особи, так і деяких інших, це інформація, яка була вилучена з комп'ютерів і сейфів, банківські довідки та інші речові докази, матеріали міжнародно-правової допомоги. Мова йде про колосальний масив документів. Це не ліпилось за дві години. Повірте, судді теж не самовбивці, щоб підписувати вирок на 1,5 млрд. не маючи достатніх для цього підстав.

Судячи з ваших слів можна зробити висновок, що ви певною мірою пригрозили тим людям, які можуть звернутись в суди для повернення коштів вже з бюджету.

Ні, ми їх запрошуємо, і будемо раді бачити нових представників злочинної групи Януковича, яких ми можемо притягнути до відповідальності. Будь ласка, приходьте, спробуйте довести, що ви ці гроші здобули чесним шляхом.

Виходить так, якщо вдатись до футбольної термінології, що ви м'яч перекинули на свій бік таким утаємниченням судових рішень.

Ні, це не так. Це трошки перевернуто з ніг на голову. По-перше, це рішення не є таємним. Судове засідання було відкритим. Просто стосовно низки осіб, з якими співпрацює слідство, були вжиті заходи безпеки. І одним з заходів безпеки було непублікування судового рішення, що дозволяється законом. Ми, в принципі, могли би робити його таємним, але ми цього не робили.

За всіма цими справами по грошам «Сім'ї» часто називають ваше прізвище як одного з авторів схеми повернення…

Ні, я людина скромна. Я всього-навсього був частиною тієї невеликої команди, яку визначив генпрокурор. І тут я хотів би відзначити роль Анжели Стрижевської, роль Костянтина Кулика, який фактично забезпечив реалізацію цього задуму. І хотів би відзначити політичну волю насамперед Президента України і Юрія Віталійовича Луценка, який прийняв всі управлінські рішення для реалізації цього процесу.

Дотично до цієї справи раптом з'являється інформація про зняття з розшуку Інтерполу цілого ряду фігурантів. Невже їх всіх зняли з розшуку в один день?

Насправді, документи по ним нам якраз направили цілою партією в один день.

Свого часу ви говорили, що Інтерпол намагається максимально абстрагуватися від так званих справ з політичним забарвленням. Які були здійснені заходи для того, щоб переконати їх, що мова йде не про політику?

Ми їздили до них, говорили: Ви не хочете, щоб Захарченко був внесений в розшук за справи Майдану? Це людина, дії якої призвели по суті до загибелі людей на Майдані. Вони кажуть: «Вибачте, ми не ставимо під сумнів факт вчинення ним злочинів, водночас дивіться, що в нас в уставі Інтерполу є стаття 2 і 3, які нам забороняють втручатися в певну категорію справ або щодо певної категорії осіб і просто, коли ми говоримо, що відмовляємо в розшуку каналами Інтерпол, то це не означає, що у вас немає можливості застосовувати інші процедури, використовуючи ваші двосторонні канали і екстрадицію. Ми організація, яка пройшла значний шлях розвитку, проходили не одну революцію не в одній країні світу, ми набили чимало гуль».

Стосовно всіх цих фігурантів саме щодо Інтерполу, то я вважаю, що увага суспільства саме до цього факту (зняття з розшуку), м'яко кажучи, перебільшена. Більше того, мені здається, що така увага грає тільки на користь команді захисту Януковича.

Я так розумію, ви маєте на увазі справу про держзраду Януковича?

Звичайно. Візьміть до уваги, що вони отримали десь цю інформацію в кінці квітня так само як і ми, але не оприлюднили в той же день, а оприлюднили її саме напередодні судового засідання, щоб вплинути на інформаційне тло висвітлення початку процесу над Віктором Януковичем. Жодної утильної користі від такого рішення я не бачу.

В чому ще проблеми з Інтерполом?

Для того, щоб зрозуміти як це діє, треба трохи розуміти їх внутрішню кухню, яку я достатньо добре вивчив, коли ми до них приїжджали з Горбатюком. А ні наша країна, а ні будь-яка інша не в змозі перебороти той механізм, який вже напрацьований, внормований, і складений через проходження купи помилок.

Буває, що організація інколи рятує сама себе. От уявіть собі, два тижні тому по тобі виходить достатньо жорстка резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи, і от ти починаєш думати як реагувати. У тебе починається рефлексія, що зараз краще всіх почистити, щоб показати, що ми святіші за Папу Римського, і «під ніж» потрапляють українські екс-високопосадовці. Це одна сторона медалі.

З другого боку певні юридичні суперечливості всередині України. По-третє, комісія по контролю за файлами, яка після розширення хоче довести свою доцільність. Інший аспект – достатньо дорогі адвокати Януковича, які освоюють високі бюджети. Плюс, давайте не забувати кого обрали в керівництво цієї організації – представників Китаю і Росії. Ви що чекаєте, що зараз Інтерпол скаже поставити «червону картку» по Януковичу, і кому тоді основні претензії? Росії. І як ви собі уявляєте дії керівника, який представляє Росію? Він допустить це?

Цей список Інтерполу вже вичерпаний. Там ще хтось ще лишився?

Чесно кажучи, не можу сказати. Але повторюсь, утильність цього рішення Інтерполу є мізерною. Тому що чого ми боїмось? Що вони приїдуть кудись в Європу? Не приїдуть, бо діють санкції Ради ЄС. Ми боїмось, що нам їх хтось не видасть? Так ми чудово знаємо, що 90% з них знаходиться на території Російської Федерації. Чи розшукує їх Інтерпол, чи не розшукує – Росія нам їх не видасть. Далі, стосовно них тривають кримінальні провадження. Ми сподіваємось, наприклад в тій же справі Януковича, на достатньо швидкий вердикт суду, і тоді ми вже будемо подавати в той самий Інтерпол, але вже не як на підозрюваного, а як на засудженого. А це вже зовсім інші речі. Тоді вже не пошлешся на якісь неточності.

От ви кажете про швидкий вердикт суду. Озвучена чимала кількість свідків з обох сторін і їх там зовсім не мало...

Давайте я вам привідкрию невеличку завісу. Коли ми планували тактику і стратегію переслідування Януковича, то у нас були геть протилежні концепти. Була концепція, коли в рамках одного кримінального провадження розслідувати створення Януковичем злочинної організації, узурпацію влади, пограбування у всіх сферах народного господарства, Майдан, запрошення іноземних військ і т.д. Вся ця справ виглядала б доволі амбітно, грунтовно, але є один нюанс – ми тут не знімаємо блокбастери в стилі Спілберга, ми все це маємо зібрати, обгрунтувати і забезпечити державне обвинувачення. Тому була ідея Юрія Віталійовича Луценка використати досвід Аль Капоне, якого притягли до відповідальності за несплату податків за якусь символічну суму. Ми вибрали один з найпростіших в доказуванні епізодів і вирішили притягти його до відповідальності саме за державну зраду, яка, до речі, передбачає конфіскацію.

Цікаво. Тут вирішили виокремити, хоч зараз практика показує, що більше все скидують докупи і «ховають» в загальному котлі, от як справи Курченка, наприклад.

Дивіться, я не курую слідство в Генпрокуратурі, але знайомий з певними елементами тактики і стратегії. Моя головна задача до цього моменту була забезпечити ефективну співпрацю з міжнародними партнерами, щоб всі питання, які підпадають під міжнародну правову допомогу, були якомога швидше і якісніше вирішені. Тому це виключно компетенція слідчого, навіть не генерального прокурора.

Яким чином цих людей з поза меж України діставати, якщо не через міжнародний розшук, розуміючи, що 90% з них в Росії, і вона їх не видасть? Через екстрадицію?

Стосовно екстрадиції з Російської Федерації чи до Російської Федерації, то рахунок на користь України в співвідношенні приблизно 2 до 1. За останні 3 роки ми видали близько 30 осіб, нам видали близько 70. Що стосується так званих «пепсів» (Янукович сотоваріщі), то тут звичайно картина інша.

Пряме місце перебування всіх цих «пепсів» відомо чи ні?

Ні. 90% з них перебувають в Росії, є Ставицький, який перебуває в Ізраїлі, є Клюєв, який часом буває в Росії, часом ні, є Іванющенко, який теж не в Росії.

Як справи з Табачником?

По лінії тих підрозділів, які курую я, то протягом останніх декількох місяців нам вдалось виграти процес і повернути дві будівлі у власність держави.

А де він зараз? В Ізраїлі?

Скажімо так, в мене була інформація, що він з'являвся на території Ізраїля.

Останнім часом чомусь все рідше згадується прізвище Пшонки. Напевно для Генпрокуратури з огляду на його посаду це один з найболючіших моментів.

Чому не згадується? Ось ми сидимо в будівлі, яку побудував Пшонка, вкравши при цьому 75 млн. гривень. Але по кримінальному провадженню треба звернутись до профільного управління, яке веде це слідство. Я розумію наголос у вашому питанні і це дійсно виклик українському слідству, тому що, на жаль, ми стикаємося з тим, що люди бояться давати покази по Януковичу, по Іванющенку, і так само по Пшонці.

Думаєте, що бояться, що з Росії дістануть?

Я не можу залізти в душу людям.

Після того як Іванющенко випав із санкційного списку Ради ЄС, чого очікувати далі?

Безумовно, це була не дуже приємна новина, але зрештою, коли ми сіли і проаналізували, то практична сторона цього кроку не є такою, що завдає шкоди інтересам України. Тому що якщо ми говоримо про гроші, то 26 млн. доларів Іванющенка в Латвії, але на сьогоднішній день вони вже стягнені в бюджет Латвії. Як тільки кримінальне провадження буде завершено і буде судове рішення в Україні про конфіскацію, то Україна буде претендувати на повернення цієї суми.

По-друге, десь сотня мільйонів Іванющенка заарештовані в Швейцарії, а вона має свій окремий санкційний список, в якому Іванющенко ще буде щонайменше 2 роки, до кінця 2018 року. Якщо ми говоримо про свободу пересування, то, вибачте, але він і так знаходиться на даний момент на території Європи.

Якщо наприклад торкнутись банківської сфери. Чи є якісь гучні фігуранти, які проходять по сфері міжнародної співпраці?

Так, безумовно. Я не готовий зараз називати конкретні прізвища, але декого затримали нещодавно в Італії, Тімонькін в Німеччині.

Стосовно нього справа рухається?

По Тімонькіну ми, на жаль, отримали відмову. Водночас там є достатньо цікаві нюанси, і ми запитали в німців додаткову інформацію і в разі її підтвердження будемо проводити певні службові розслідування.

Яка ситуація зараз з Каськівим?

Десь протягом місяця-півтора ми очікуємо рішення суду Панами про відновлення екстрадиційної перевірки, оскільки ми вже маємо невдалу спробу оскарження відмови про надання політичного притулку, і з моменту відновлення екстрадиційної перевірки наші панамські колеги запевняють нас, що завершать процес протягом 2-3 місяців.

Не хотів би прогнозувати, але зазначу, що ці всі судові процеси, і це стосується не тільки Каськіва, коштують достатньо дорого, ці всі адвокати здирають з них тришкури, і їх статки тануть з кожним днем. І з кожним днем в геометричній прогресії зменшуються їх спроможності захищати себе.

Війна на витримку?

Так. Багато з них йдуть на це, сподіваючись на якісь політичні зміни в Україні. Думають, що за рік-два про них всі забудуть, що їх питання зникнуть з контролю зокрема Генпрокуратури і т. д. І в попередні періоди такі очікування збувались.

А як багато представників часів вже нинішньої влади проходять в рамках міжнародного співробітництва?

Практично жодне велике провадження економічного характеру не обходиться без транснаціональних зв'язків і відповідно це обумовлює звернення до міжнародних юрисдикцій.

Що стосується британських фігурантів – Оніщенка і Бондарчука?

Оніщенко не є британським фігурантом. На сьогоднішній день він не перебуває в Великобританії.

А ви знаєте, де саме він перебуває?

Я точно знаю, що не на території Великобританії.

Що з Бондарчуком? Так хутко розпочали, а от продовження щось забуксувало наче.

Як хутко почали, так хутко і продовжили. Я скажу без авансів, що Бондарчук – це велика вдача. До цього 25 років британська влада фактично ігнорувала звернення українських правоохоронців щодо видачі. Єдиний прецедент відбувся восени минулого року, хоч це був і достатньо ординарний злодій, якого видали в Україну. Після цього був візит Юрія Віталійовича Луценка, ми прийшли до Королівської прокурорської служби, яка відповідає за екстрадицію і вони нам показали достатньо довгого равлика – етапи проходження екстрадиційної перевірки, де було від 16 до 20 кроків. Нам сказали: «Хлопці, ви на третьому». І ми тоді з потускнілими обличчями звідти, але на сьогоднішній день ми успішно пройшли більше половини цих етапів по пану Бондарчуку. Ніхто не каже, що це буде швидко, але за оцінками британських колег, до кінця року ми могли б очікувати остаточне рішення по цій справі.

Знаєте, про вас, як доволі скромну людину, мало можна знайти інформації, окрім офіційної біографії. Яким чином ви потрапили в Генеральну прокуратуру?

Можу сказати, що я перетинався з ним, коли я працював молодшим дипломатом в Молдові, а Юрій Луценко був на той момент міністром внутрішніх справ і відвідував цю країну з візитом. Після цього наші шляхи не перетинались. Коли ж його було призначено генпрокурором, то він прийняв рішення про посилення міжнародного напрямку діяльності ГПУ, і порадившись з міністром закордонних справ Павлом Клімкіним, який був на той час моїм керівником, а я старшим дипломатом в Італії, Юрій Віталійович запропонував мені приєднатись до його команди.

А з Клімкіним ви особисто були знайомі?

Безумовно.

Наскільки вам важко дався перехід з дипломатичної роботи до прокуратури? Все ж це різні сфери і тут потрібна практика, якої у вас не було.

Чому ж не було? Я працював у Службі безпеки, я працював у Служби зовнішньої розвідки, де я займався правозастосовною діяльністю. Це дещо інший спектр, але водночас це різні грані одного й того ж процесу. Подальша міжнародна робота теж достатньо допомагає.

Коли Луценко приходив, то він достатньо чіткі терміни сказав щодо свого перебування в ГПУ – 1,5-2 роки. В даний момент ви є членом його команди. Ви бачите своє майбутнє в Генеральній прокуратурі, коли він піде?

Безумовно. Я є частиною цілої низки процесів, які я не маю жодного морального права не завершити.

Яка ваша найбільша мета зараз?

Якщо я скажу, що найбільша мета була досягнута тиждень тому, то наступним логічним кроком було б піти, водночас в нас ще є достатня кількість активів, які потребують повернення і є достатня кількість втікачів, яких треба повернути. І ми це зробимо! Можливо не за один день, це потребуватиме часу, але я виконую ті чи інші завдання беззастережно до того, чи це комусь подобається чи ні, квітка квітує в лісі беззастережно до того чи хтось на неї дивиться. Я не маю політичних амбіцій, я бачу себе на державній службі.